Україна переживає глибоку кризу мобілізації, що ставить під загрозу бойовий дух армії та суспільну згуртованість. Відсутність чітких термінів служби, проблеми з бронеюванню від мобілізації та невдала комунікація держави з військовими – ключові чинники, що підривають довіру. Ця ситуація загострюється на тлі політичної нестабільності та загальної втоми від тривалої війни.
В умовах, коли держава «забирає людей з цивільного життя назавжди», а суспільство не відчуває себе цільовою аудиторією власної влади, виникає відчуження. Цьому сприяє і інформаційний простір, де люди з маргінальними поглядами можуть легко знаходити однодумців та посилювати свої переконання через соціальні мережі, що ускладнює формування єдиного бачення та підтримку загальнонаціональних цілей.
Виклики мобілізації та суспільні настрої
На тлі війни, що триває, спостерігається зменшення притоку добровольців до лав ЗСУ та розквіт культури уникнення військової служби. Експерти наголошують, що мобілізація під час великих воєн є найскладнішим випробуванням для будь-якої країни. Зазначається, що уникнення призову існувало завжди, але сучасні інтернет-технології дозволяють людям з будь-якими, навіть найменш поширеними, поглядами легко знаходити однодумців, що може посилювати їхню ізоляцію від загального суспільного консенсусу.
Проблема уникнення мобілізації також пов'язана з відсутністю чіткого розуміння громадянами наслідків невиконання конституційного обов'язку. На відміну від європейських країн, де існує чітке усвідомлення відповідальності за ухилення від сплати податків чи військової служби, в Україні цей аспект не завжди до кінця зрозумілий. Політики, побоюючись втратити електорат, часто уникають ухвалення непопулярних, але необхідних рішень.
Пропозиції щодо реформування мобілізаційного процесу
- Визначений термін служби: Запровадження чіткого терміну служби (наприклад, 3-5 років) для уникнення відчуття «вічного» відриву від цивільного життя та створення мотивації для військових, що їхня служба працює на них.
- Перегляд системи бронювання: Оцінка та перегляд системи відстрочок від мобілізації на основі зайнятості, щоб уникнути ситуації, коли кількість людей з відстрочками перевищує чисельність війська.
- Зміна медичних вимог: Перегляд наказу Міноборони №402 щодо медичних стандартів для військової служби, щоб уникнути залучення осіб, які за станом здоров'я не можуть ефективно виконувати обов'язки.
- Реформа законів про мобілізацію: Посилення відповідальності за ухилення від призову, щоб розмір штрафів був достатнім для запобігання такому вибору, а не просто формальністю.
Комунікація та сприйняття війни
Проблеми комунікації між державою та суспільством, зокрема стосовно мобілізації, є одними з ключових. Замість реалістичного пояснення довготривалості війни та ролі кожного в обороні, спостерігається тенденція до спотворення інформації та завищених очікувань. Це призводить до того, що військові відчувають себе нецільовою аудиторією для власного уряду, тоді як увага політиків часто зосереджена на задоволенні інтересів груп, що ухиляються від служби.
Експерти також застерігають від небезпеки програти війну не на полі бою, а в тилу через інформаційні кампанії, спрямовані на деморалізацію суспільства та тиск на уряд задля «капітуляції за будь-яку ціну». Перемога у війні, як і її сприйняття, залежить від консолідованості суспільства та його готовності спільно будувати майбутнє, а не шукати винних. Важливо, щоб держава підтримувала тих, хто її захищає, і щоб суспільство бачило в завершенні війни перемогу, а не поразку, яка може призвести до внутрішніх конфліктів.
Дискусія про мобілізацію жінок та соціальний договір
Щодо мобілізації жінок, висловлюється думка про неприйнятність такого кроку в умовах глибоко патріархального суспільства, яке ще не подолало власні консервативні погляди та дискримінацію щодо жінок. Окрім того, експерти зазначають, що напруга між військовими та цивільними, які не брали участі у бойових діях, зростає. Необхідно формувати новий соціальний договір, де держава чітко демонструватиме свою турботу про тих, хто захищає країну, адже саме це визначатиме майбутню єдність та здатність суспільства відновитися після війни.