З 2019 року, коли Володимир Зеленський обійняв посаду президента України, гасло «Весна прийде, саджати будемо» стало символом обіцянок рішучої боротьби з корупцією. Проте, попри численні заяви та законодавчі ініціативи, реальні результати виявилися значно скромнішими, ніж очікувалося. Нардеп Ярослав Железняк зібрав ключові висловлювання глави держави та проаналізував, що стоїть за гучними обіцянками, і які кроки насправді були зроблені для викорінення корупції в країні.
Обіцянка «Весна прийде, саджати будемо» лунала ще на президентських дебатах та в інавгураційній промові Володимира Зеленського у 2019 році. Тоді ж були ухвалені два важливі закони: про зняття депутатської недоторканності та про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Однак, незважаючи на це, протягом наступних років, зокрема навесні, очікуваних масових посадок корупціонерів не відбувалося. Президент неодноразово висловлював невдоволення роботою правоохоронних органів, називаючи її незадовільною, проте системних змін, які б призвели до реальних вироків, не спостерігалося.
Боротьба з корупцією до та після повномасштабного вторгнення
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, тема корупції набула нового забарвлення, адже її стали прирівнювати до державної зради. Зокрема, у січні 2023 року з'явилися перші закупівельні скандали, а у лютому президент висловив думку, що корупції в Україні «не так багато залишилося». Однак, вже у серпні того ж року виникли нові скандали, пов'язані з хабарництвом у військкоматах. Президент запропонував прирівняти корупцію під час війни до державної зради, але відповідний законопроєкт так і не був поданий до Верховної Ради. Натомість, Дмитро Разумков зареєстрував подібну ініціативу, проте вона не отримала розвитку. Висловлюються припущення, що ідея президента полягала у передачі розслідування антикорупційних злочинів до СБУ, що було б недалекоглядним рішенням.
У липні 2025 року Верховна Рада ухвалила закон, який фактично ліквідовував НАБУ та САП, хоча пізніше, 263 голосами, було ухвалено рішення про їх відновлення. Причиною такого кроку, як зазначається, стало розслідування справи «Міндаль» (Операція «Мідас»), де через схеми в «Енергоатомі» могло бути виведено понад 100 мільйонів доларів. Це розслідування, а також подальші обшуки в Офісі Президента та заява про «перезавантаження» Офісу, але без згадки корупції чи НАБУ, викликали багато запитань. У травні 2026 року Андрій Єрмак отримав підозру у справі про легалізацію 460 мільйонів гривень, що викликало значний резонанс.
Невиконані обіцянки та пропозиції для реальної боротьби
Незважаючи на численні обіцянки, багато антикорупційних ініціатив так і не були реалізовані. Наприклад, обіцянка прирівняти корупцію до державної зради трирічної давності, так само як і обіцянка перезавантажити ДБР на початку року, не знайшли свого відображення у законодавчих актах. Натомість, розслідування справ, таких як справа «Міндаль», демонструють, що терміни давності дозволяють багатьом корупціонерам уникнути відповідальності. Показник України у Індексі сприйняття корупції, хоч і зріс з 30 до 36 пунктів з 2019 року, останні три роки залишається незмінним. Більше того, 72% українців вважають, що рівень корупції під час війни зріс. Для реальної боротьби з цим явищем, на думку нардепа Ярослава Железняка та його колег, необхідно зупинити дію строків давності для справ про серйозну корупцію, обмежити термін розгляду таких справ у суді до 12 місяців та посилити незалежність НАБУ і САП. Ці та інші антикорупційні законопроєкти були подані до Верховної Ради, проте досі не внесені до порядку денного.