Тетяна Кобиська, багатодітна мати з Донеччини, засуджена на 15 років за державну зраду, висловила бажання потрапити на обмін до Росії. Наразі вона відбуває покарання в колонії для жінок-держзрадниць на Дніпропетровщині. Кобиська, яка раніше вивозила своїх чотирьох дітей з Торецька, рятуючи їх від війни, зараз стверджує, що Росія для неї не є агресором, а Володимир Путін не нападав на Україну. Вона заявила, що хоче, аби Україна повністю зникла, і мріє отримати автомат для стрільби проти українських військових у разі обміну.
Кобиська була засуджена за державну зраду (стаття 111, частина друга) та засуджена до 15 років позбавлення волі. Суд встановив, що вона співпрацювала з представником російської військової розвідки, передаючи інформацію про українські військові об'єкти, техніку та підрозділи ЗСУ. Зокрема, вона фотографувала територію поблизу військової частини в Житомирі, передавала адреси військових об'єктів та інформацію про переміщення техніки.
Погляди та мотиви
Незважаючи на вирок, Кобиська не вважає себе зрадницею, стверджуючи, що не давала присяги Україні. Вона ідентифікує себе насамперед як «жителі Донбасу», зазначаючи, що в її регіоні не було активних розмов про українську ідентичність. Жінка заявила, що її діти вивозилися з Торецька для порятунку від небезпеки, а не тому, що вона тікала від війни. Вона висловлює негативне ставлення до європейських цінностей, вважаючи, що вони суперечать її уявленням про правильне життя.
Слідство та суд кваліфікували її дії як виправдовування збройної агресії РФ, зокрема, розповсюдження дописів про російських найманців з групи «Вагнер». Хоча Кобиська стверджує, що лише «лайкнула» фотографію, на якій були її знайомі з Донецька, суд розцінив це як підтримку агресії. Вона також висловила думку, що якби в Україні не було «корупції та бардаку», то війни б не сталося, а Путін не нападав би.
Щодо руйнувань у її рідному Торецьку, Кобиська вважає, що це відбулося «всі разом», і не звинувачує виключно Росію. На її думку, Україна могла стріляти по власній території, а російські війська, на її переконання, є «визволителями». При цьому, вона не хоче, щоб Житомир, де вона проживала з дітьми, був «визволений» таким чином.
Вирок та обмін
Кобиська не визнає вирок, вважаючи, що справа проти неї була сфабрикована, а її затримували як «обмінний матеріал». Вона планує продовжувати відстоювати свою ідею про те, що «України не було». Її анкета опублікована на сайті проєкту «Хочу своїх», де зібрані дані засуджених за держзраду та колабораціонізм, які бажають виїхати до РФ. Наразі Тетяна Кобиська вже чотири місяці чекає на можливість обміну.
За словами представників колонії, значна частина жінок-держзрадниць, близько 70%, написали заяви на обмін до Росії. Це може бути як виявом ідеологічних переконань, так і спробою уникнути покарання. Хоча деякі засуджені, як військовослужбовиця Аліна, засуджена за диверсію, категорично відкидають співпрацю з РФ та бажають повернутися на фронт, для більшості, як для Тетяни Кобиської, пріоритетом залишається бажання потрапити до Росії.