Народний депутат Ярослав Железняк на своєму YouTube-каналі «Залізний нардеп» представив аналітичну статтю, яка ставить під сумнів ефективність управління державою під час війни. Основна теза, висловлена у статті Інни Ведернікової «Межа війни» в «Дзеркалі тижня», полягає в тому, що тил країни «провалюється», а не лише фронт тримається під тиском зовнішньої агресії. Железняк підкреслює, що межа війни – це не лише кількість особового складу чи озброєння, а й спроможність держави до належного управління.
За словами депутата, мета його виступу – проаналізувати, де проходить ця межа, чому країна до неї наближається, та де криються джерела сили для продовження боротьби, а також хто перешкоджає ефективності держави перед обличчям найбільшого екзистенційного ризику. Він зауважує, що «турнікет», який допомагав Україні вижити у 2022 році, вже не може триматися роками, і необхідні глибинні зміни, а не тимчасові заходи.
Межа війни: не фронт, а якість управління
Железняк наводить ключову цитату з статті Ведернікової: «Люди, час турнікета минув. Так, коли ми всі згуртувалися і трималися, це врятувало Україну. Але ремінь мав бути послаблений давно, а операція мала початися». Ця аналогія підкреслює, що якщо «турнікет» (символ екстрених заходів) використовується надто довго, це призводить до некрозу, а отже, до загибелі. Натомість, країна потребує «операції» – комплексних, тривалих змін.
Депутат констатує, що «ремінь» – це ефективне управління, яке має підтримувати тил. Однак, він зазначає, що «тилова дірка» в бюджеті сягає 27 мільярдів євро, а міста залишаються без необхідних виплат перед зимою. Як приклад, він навів відсутність електроенергії, включно з приміщенням Верховної Ради та комітетів, що свідчить про системні проблеми.
«Однак, скільки б людей, грошей та зброї не додавалося, система, що протікає, продовжить їх поглинати.»
Железняк пояснює, що гроші та сили для війни існують, але вони витрачаються не на боротьбу, а на утримання влади. Він критикує парламент за «відпустку» тривалістю 26 днів, під час якої не були підготовлені ключові законопроекти, зокрема, пакет з 10 антикорупційних ініціатив, який міг би розблокувати міжнародне фінансування. Зокрема, 5 мільярдів євро від ЄС (еквівалент 250 мільярдів гривень) перебувають під загрозою втрати через відсутність цих законів.
Чому країна наближається до межі?
Причина наближення до межі, за словами депутата, полягає в тому, що система, яка мала б усувати «дірки» в управлінні, фактично «пішла у відпустку». Він наголошує, що запропоновані його командою антикорупційні законопроекти, які також пов'язані з отриманням міжнародної допомоги, не потрапляли до порядку денного Верховної Ради. Навіть антикорупційна стратегія на 18 мільярдів гривень, яка могла б бути профінансована партнерами, залишалася поза увагою. Це відбувається попри те, що влада знаходила час для скасування пільг на посилки.
Железняк цитує причину такої бездіяльності, вказану в статті: «Перезапуск ДБР, проведення конкурсу на Генпрокурора та незалежна оцінка антикорупційних органів підірвуть лояльні силові структури, на які спирається президент для утримання влади та захисту своїх людей від НАБУ». Це свідчить про те, що законодавчі ініціативи, спрямовані на боротьбу з корупцією та покращення управління, можуть бути відхилені через потенційну загрозу для чинної влади.
Народний обранець зазначає, що кошти на бюджет існують, а також кошти для підтримки 92% укриттів, але вони «утримуються за кордоном» і вимагають прийняття законів, які «вдарять по своїх». Влада, за його словами, обирає «своїх», тоді як антикорупційна стратегія, що могла б розблокувати 18 мільярдів гривень, ігнорується. Більше 5 мільярдів євро, що дорівнюють понад 7 тисячам гривень для кожного українця, «зав'язані» на цих законах, але рішення про їх ухвалення відсутнє.
Де шукати сили для продовження боротьби?
Головний висновок статті, з яким повністю погоджується Железняк, полягає в тому, що справжня сила криється не в додаткових податках чи зусиллях щодо мобілізації, а в тому, щоб влада припинила витрачати кошти на власне утримання та почала спрямовувати їх на боротьбу. «Його межа – це не межа України. Ми ще не знаємо, скільки ресурсів країна могла б вивільнити, якби влада припинила їх витрачати на власну підтримку», – наголошується у виданні.
Депутат запевняє, що люди мають рацію, коли кажуть, що гроші не в податках, а в корупції. Він зазначає, що фронт продемонстрував здатність українців до неможливого, і країна ще не досягла своєї межі – досягли своєї межі саме органи влади. Железняк оголошує про свої наміри протягом наступного пленарного тижня боротися за збільшення зарплат військовим та створення фонду підтримки бізнесу через боротьбу з неефективними витратами.
Крім того, він планує знову вимагати внесення 10 антикорупційних законів до порядку денного Верховної Ради та назвати тих, хто відмовляється за них голосувати. Завершуючи, Железняк повторює заклик: «Час турнікета минув. Операція триває. Жоден з нас не може просто піти, вирішивши, що наша робота зроблена. Ми можемо лише вказати двері тим, хто заважає». Він обіцяє продовжувати антикорупційні розслідування, тиск та реєстрацію заяв про корупцію, називаючи головних корупціонерів, оскільки «межа війни – це там, де влада припиняє змінюватися».