Морський юрист Микола Гольбін у відео на YouTube пояснив потенційні ризики законопроекту №1548/3, який вже проголосували у першому читанні. Автор аналізу зазначає, що, незважаючи на заявлену мету посилити гарантії недоторканності житла та уникнути незаконних обшуків, документ може містити приховані можливості для маніпуляцій з боку правоохоронних органів.
Законопроект вносить зміни до статей 169, 214, 233, 234, 303 та 309 Кримінального процесуального кодексу України. Його ключова ідея — встановити чіткіші правила для обшуків, проведених без попереднього судового дозволу. За чинною нормою, слідчий, дізнавач або прокурор може увійти до житла без рішення суду лише у виняткових випадках: для порятунку життя людей чи майна, або при безпосередньому переслідуванні підозрюваних. Натомість законопроект пропонує встановити 72-годинний термін для звернення до слідчого судді з клопотанням про узаконення дій, вчинених без попереднього дозволу.
Ризики «узаконення» обшуків
Гольбін висловлює занепокоєння, що ймовірність того, що слідчий суддя визнає такий постфактум обшук чи проникнення незаконним, є вкрай низькою. Хоча законопроект передбачає можливість участі власника помешкання або його представника під час розгляду клопотання про подальший дозвіл на обшук, юрист не вірить у позитивний розвиток подій, особливо у випадках, що стосуються чиновників. Передбачена можливість апеляційного оскарження таких рішень, проте, за словами юриста, успішно реалізувати її зможе далеко не кожен.
«Підвох» у реєстрації кримінальних проваджень
Найбільший ризик, на думку Миколи Гольбіна, криється в іншій пропозиції законопроекту. Автор документа, депутат Сергій Іонушес, пропонує надати слідчим і прокурорам право відмовляти у відкритті кримінального провадження, якщо в матеріалах міститься «недостатньо інформації» про вчинене злочину. Зараз стаття 214 КПК України зобов’язує реєструвати кримінальне провадження за кожною заявою чи повідомленням про злочин. Нова редакція, як пояснює юрист, може дозволити правоохоронцям взагалі не розпочинати розслідування, якщо, на їхню оцінку, даних буде недостатньо. Це створює простір для суб'єктивної оцінки та можливих маніпуляцій.
Як приклад, Гольбін наводить гіпотетичну ситуацію: якщо людину зупинили на вулиці, силоміць забрали, а родичі подали заяву про викрадення та перевищення повноважень, правоохоронці можуть вирішити, що «недостатньо даних про можливий злочин». Або ж, якщо є інформація про зв'язок особи з особою, яка перебуває в розшуку, це може стати підставою для обшуку, а потім і для «узаконення» проникнення до житла впродовж 72 годин. Юрист наголошує, що в умовах воєнного стану такі норми можуть бути використані для зловживань, тоді як у мирний час вони могли б сприйматися інакше.
Микола Гольбін підсумовує, що, хоча ТЦК та поліція, як і раніше, не зможуть безпідставно проникати до житла, законопроект у нинішній редакції потребує доопрацювання. Він закликає виключити навіть теоретичну можливість маніпуляцій. Transparency International Ukraine також підтримує законопроект №1548/3 у другому читанні, але за умови його перегляду та усунення недоліків.