Чи можна досягти міжнародного рівня без грошей, системи й підтримки? Чи варто грати у волейбол, якщо в тебе нема зросту чи ти не бразилець? Відповідь Сергія Попова — “так, якщо не здатися”«Мабуть, я був лінивий…» — шлях від футболу до пляжного волейболу
Сергій Попов не приховує: він не був дитиною-мотивацією.
«Я або лінивий був, або просто такий, що раз-два не вийшло — кидаю. Збирався йти сельодкою торгувати.»
Починав із футболу — за прикладом брата. Але на морі грав не у футбол, а у волейбол. Сам. Подавав, приймав, пробував верхній пас, який тоді зовсім не виходив.
«Зараз теж не ідеально. Але вже — на найвищому рівні», — сміється Сергій.
Його не вірили. Але він залишився. Звичайна секція, тренування «по залишковому принципу». І зрештою — бронза чемпіонату Європи, кубки України, міжнародні тури.
Психологія, яка вирішує більше, ніж подача
«Я грав у класичний волейбол, я тренувався багато, але справжній ривок прийшов лише тоді, коли я навчився не ламатись.»
Сергій Попов наголошує: спорт — це 70% психології, особливо в пляжному волейболі. Він радить спортсменам ходити до психолога так само, як до стоматолога:
«Поразки — це як карієс. Не вилікуєш — зіпсує все. Ми програли фінал у Швейцарії — нічого страшного. Земля не перестала крутитись.»
Камп — як виживання і місія
Попов та його напарник Едуард Резнік проводять волейбольні кемпи. Але це не просто фан:
«У нас нема бюджету. За рахунок кемпу ми можемо купити квитки, провести збори, забронювати готель. Це — виживання.»
Та водночас — і популяризація спорту. У кемпах переважають українці, але щораз більше іноземців — поляки, британці.
«Всі приїжджають без друзів, а повертаються з новими. Це ком’юніті.»
Волейбол як шоу: Європа проти України
«У Європі кожен турнір — це шоу. У нас — це “аби провести”.»
Попов згадує, як грав у Цюріху на центральному вокзалі, де кожен перехожий ставав глядачем. А в Україні?
«У нас федерація навіть сторінку в Instagram не може нормально вести. У них би хоча б SMM-ника завести.»
Попов наголошує: ми постійно надолужуємо катастрофи.
«Балкон впаде — перевіряють балкони. Поки не впаде — всім пофіг.»
«Ти класно граєш — і тоді камера сама за тобою побіжить»
Соцмережі для Попова — важливий, але другорядний інструмент.
«Якщо будеш круто грати, оператор сам за тобою бігатиме. Не треба буде самому себе знімати.»
Він шкодує, що не почав вести соцмережі раніше, але нині спонукає молодь поєднувати контент і результат.
Про тренерство, плани і... гречку
Попов веде молодих гравців, хоче, щоб вони досягли більше, ніж він. Він навчається щодня, будує систему, шукає помічників, мріє про інфраструктуру і методику.
А ще — везе з собою гречку в кожну країну.
«Гречка — то must have. Навіть якщо ти в Швейцарії, вона тебе врятує.»
«Головне — не ссати». Чому волейбол має сенс навіть якщо ти не високий
«Я не високий. Але граю. І граю непогано.»
Сергій вважає, що фізичні параметри — не вирішальні. Головне — мотивація, праця, правильне середовище і баланс техніки та фізухи.
«У когось є талант до гри. У когось — до цирку. У когось — до польотів. Але всі мають пробувати. Не помреш же, якщо вийдеш на пісок.»
Читайте також: Сергій Попов та Едуард Рєзнік – бронзові призери чемпіонату Європи 2023 Highlights