Питання, що визначить майбутнє Китаю: між глобальним впливом і внутрішнім контролем

Від «фабрики світу» до культурного центру

Китай вже давно утвердився як найбільша «фабрика світу», але тепер він намагається здобути статус глобального культурного гравця. Одним із символів цієї амбіції стала колекційна іграшка Labubu від компанії Popmart.

Формат «Blind Box» (сліпих коробок) перетворився на справжній культ: фанати по всьому світу готові вистоювати черги та переплачувати за рідкісні фігурки. Продажі компанії перевищили 1,3 млрд доларів, а Popmart вийшла на міжнародні ринки — від Токіо до Лондона.

Китайські ЗМІ, зокрема агентство «Сіньхуа», заявили: бум Labubu — доказ того, що країна може задавати світові культурні тренди.

Суперечлива реакція влади

Втім, усередині країни ставлення до феномену інше. У 2024 році головна газета КПК People’s Daily жорстко розкритикувала витрати на «Blind Box» і їхню популярність серед підлітків. Влада закликала до регулювання, аби зупинити «експлуатацію дитячих гаманців».

Це вписується у ширшу тенденцію: Пекін бореться з відеоіграми, фан-культурою K-pop, стендапом, ЛГБТ-рухами і навіть святкуванням Геловіну. За словами політолога Девіда Шамбо (Університет Джорджа Вашингтона), сучасний Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна наближається до неототалітарної моделі.

Соціальні обмеження і трагедії

Приклади цензури стають дедалі жорсткішими. Так, у листопаді 2023 року в місті Чжухай чоловік в’їхав автомобілем у натовп, убивши 35 людей. Для влади така трагедія суперечила образу «гармонійного суспільства». Тому новини швидко видалили, квіти на місці трагедії прибрали, а винуватця стратили вже через два місяці.

Цензура нагадує про давні події на площі Тяньаньмень, які офіційний Пекін досі заперечує.

Економічні виклики

Поряд із політичними обмеженнями країна переживає економічні труднощі:

• уповільнення зростання,
• криза в секторі нерухомості,
• рекордне безробіття серед молоді,
• торговельна війна зі США.

Замість відкритих реформ влада вдається до зміни методології підрахунків і публікує «зручні» статистичні дані.

Китай між двома моделями

Галасюк нагадує: успіх країни у 1980–1990-х став можливим завдяки реформам Дена Сяопіна, які відкрили простір для підприємництва. Сьогодні ж Сі Цзіньпін просуває «думку Сі Цзіньпіна» в школах і університетах, обмежуючи альтернативні ідеї.

Деякі експерти порівнюють сучасний Китай із пізнім СРСР, де влада стала самоціллю. Хоча країна має сильну економіку та глобальні зв’язки, надмірний контроль може заморозити розвиток і перетворити Китай на «колоса на глиняних ногах».

Парадокс Китаю полягає в тому, що він водночас створює глобальні тренди — від високих технологій до іграшок Labubu — і водночас забороняє власним громадянам вільно жити, мислити й навіть святкувати.

Саме відповідь на питання, чи готовий Китай дозволити своїм людям більше свободи та креативності, визначить його майбутнє на десятиліття вперед.