Елітні ліквідатори: чому ліквідація спрощенки для ФОПів може вдарити по економіці України – позиція Віктора Галасюка

ФОПи як потенційні платники ПДВ: у чому ризик

За словами Галасюка, одна з ключових загроз полягає в радикальній зміні умов для малих підприємців. Навіть ті ФОПи, які сьогодні мають мінімальний дохід на рівні від мільйона гривень на рік, у разі реалізації вимог МВФ можуть бути змушені сплачувати податок на додану вартість.

Це означатиме, що податкове навантаження на малий бізнес зросте не на відсотки чи десятки відсотків, а одразу в рази. Фактично буде знищено саму ідею спрощеної системи як низькопорогового входу в підприємництво, яка дозволяє людям робити перші кроки в бізнесі з мінімальною бюрократією та прогнозованими податками.

Коли Україна йшла всупереч вимогам МВФ – і вигравала

Галасюк нагадує, що вимоги Міжнародного валютного фонду не є абсолютною догмою, і Україна вже мала успішні кейси, коли свідомо ухилялася від дотримання окремих пунктів меморандумів.

Зокрема, він наводить два приклади зі своєї парламентської діяльності:

• створення режиму стимулювання індустріальних парків, попри пряму заборону в меморандумі МВФ;
• запуск експортно-кредитного агентства, проти якого також виступав фонд.

У результаті, за його словами, індустріальні парки вже під час повномасштабної війни залучили десятки нових виробництв та сотні мільйонів доларів інвестицій, а експортно-кредитне агентство стало реальним трампліном для українських несировинних експортерів. На цьому фоні позиція МВФ щодо ФОПів він називає черговою помилковою спробою вплинути на внутрішню економічну архітектуру країни.

Три сценарії для ФОПів: платити більше, піти в тінь або емігрувати

На думку Галасюка, у випадку різкого підвищення податкового навантаження на малий бізнес ФОПи розділяться на три великі групи:

1. Частина підприємців спробує працювати далі в білу, сплачуючи суттєво вищі податки.
2. Частина піде в тінь і почне використовувати альтернативні фінансові канали – PayPal, криптовалюти, іноземні платформи платежів, повністю випадаючи з українського податкового поля.
3. Частина підприємців, особливо з інтелектуальних сфер (IT, дизайн, аналітика, креативні індустрії), посилить намір емігрувати і переїде до країн з ліберальними режимами оподаткування для фрилансерів та цифрових кочівників.

Саме останню категорію він вважає найбільш чутливою: це люди, які можуть працювати з будь-якої точки світу й обирають країну проживання, орієнтуючись, зокрема, на фіскальні умови.

Світова конкуренція за таланти: Абу-Дабі, Астанахаб, Естонія, Португалія

Галасюк нагадує, що Україна живе в умовах жорсткої глобальної конкуренції за людей інтелектуальної праці. Він перелічує низку юрисдикцій, що пропонують надзвичайно м’які податкові режими для підприємців і фахівців у цифровій економіці:

• спеціальні податкові зони в Об’єднаних Арабських Еміратах (зокрема, в Абу-Дабі);
• екстериторіальний режим Astanahub у Казахстані, де податки фактично зведені до нуля, а підприємці отримують додаткові стимули у вигляді дешевих кредитів і грантів;
• електронне резидентство в Естонії та можливість легально працювати й отримувати платежі, включно з криптовалютами;
• податково привабливі режими для релокантів у Португалії та інших європейських країнах.

На цьому тлі, підкреслює економіст, спроба підняти податкові вимоги до українських ФОПів виглядає як пряме штовхання наймобільнішої частини підприємців за межі країни.

Податки як інструмент розвитку, а не лише наповнення бюджету

Окремий блок відео Галасюк присвячує ролі податків в економічній політиці. Він нагадує про так звану криву Лаффера, яка демонструє нелінійну залежність між рівнем податків і податковими надходженнями: після певної точки підвищення ставок призводить не до зростання, а до падіння доходів бюджету.

За його словами, нинішня дискусія про ФОПів звужена до простого питання «де взяти більше грошей до бюджету». Натомість податки мають виконувати не лише фіскальну функцію, а й регулюючу та стимулюючу:

• робити привабливою економічну активність всередині країни;
• посилювати інвестиційну привабливість;
• розширювати економічний простір і кількість платників податків, а не скорочувати їх.

Приймати податкові рішення «під диктат кредитора», не маючи власної економічної стратегії, він називає нонсенсом і порівнює з ситуацією, коли бізнесмен запитує в банку не лише про умови кредиту, а й про те, як керувати власною компанією.

«Елітні ліквідатори» замість економічної стратегії

Галасюк попереджає, що політики, які підуть на ліквідацію спрощеної системи для ФОПів, увійдуть в історію з «чорним тавром ліквідатора». Він нагадує, що спрощена система була запроваджена ще 1998 року за президентства Леоніда Кучми і стала однією з найбільш успішних економічних реформ за час незалежності України.

Замість того, щоб знищувати цей інструмент, держава, на його думку, має:

• боротися зі зловживаннями, коли великий бізнес маскується під мережу ФОПів;
• припинити «полювання» на найменших легальних платників;
• навести лад на митниці, де «чорний» і «сірий» імпорт підривають позиції українських виробників і позбавляють бюджет мільярдів.

Спроба закрутити гайки на найнижчому рівні, паралельно нарощуючи ресурси силових і контролюючих органів, веде до моделі «країни силовиків і пенсіонерів», від якої виграють хіба що зовнішні кредитори, але не українська економіка.

Багаторівнева податкова система замість «плоского тиску»

Як альтернативу Галасюк пропонує багаторівневу модель оподаткування, де для різних масштабів бізнесу діють різні режими:

• для «нанобізнесу» й мікропідприємництва (одна людина або маленька команда) – максимально прості правила, мінімум звітності та практично нульові податки, аби люди відчули смак підприємництва і могли без страху робити перші кроки;
• для малого і середнього бізнесу – доступ до дешевших кредитів, грантів, спеціальних режимів у відповідь на інвестиції в розширення, створення робочих місць і модернізацію;
• для компаній, що виростають у національних чемпіонів, – потужні інвестиційні стимули, особливо у виробництві та експорті продукції з високою доданою вартістю.

Ключовою ідеєю він називає «податкові пряники, а не кнути»: держава має не затискати мікробізнес, а витягувати його вгору по економічній піраміді – від самозайнятості до великих роботодавців.

Три кроки, які пропонує Галасюк

Підсумовуючи, економіст формулює три базові кроки для податкової політики щодо ФОПів:

1. Не чіпати реальних ФОПів-спрощенців, які самі себе забезпечують роботою, платять податки й створюють хоча б кілька робочих місць.
2. Прибрати зловживання там, де великий бізнес технічно розбиває діяльність на десятки ФОПів, що технічно можливо відслідковувати через наявні інструменти фінмоніторингу і контролю.
3. Створити систему стимулів, які робитимуть вигідним добровільний перехід частини ФОПів у розряд платників ПДВ – за рахунок дешевших кредитів, кращого доступу до контрактів, програм розвитку та інших переваг.

Будь-який інший шлях, на його думку, особливо тотальне пониження порогу для ПДВ та фактичне згортання спрощеної системи, перетворює реформаторів на «елітарних ліквідаторів» українського малого бізнесу й підриває довгострокові шанси країни на стале економічне зростання.