Річард Бренсон розкритикував можливу угоду Netflix та Warner Bros: чому він вважає її загрозою для конкуренції

Хто такий Річард Бренсон і чому до нього прислухаються

Річард Бренсон — британський підприємець, мільярдер і засновник Virgin Group, до якої входить близько 400 компаній у різних галузях: музика, авіація, телеком, готелі, фітнес та інше. Серед найвідоміших проєктів:

• Virgin Records — лейбл, що працював із Sex Pistols, The Rolling Stones та іншими світовими зірками;
• Virgin Atlantic — авіакомпанія, створена як виклик монополії British Airways;
• Virgin Galactic — компанія космічного туризму, з ракетопланом якої Бренсон сам здійснив політ до кордону космосу.

Попри дислексію, проблеми з навчанням та ранній відхід зі школи, він побудував одну з найяскравіших бізнес-кар’єр світу й у 1999 році отримав лицарський титул від королеви Єлизавети ІІ. Для багатьох підприємців та інвесторів він є символом «аутсайдера, який переміг систему».

«Конкуренція створює сильну економіку»

У своєму блозі Бренсон наголошує: серед усіх факторів, які формують сильну економіку, він на перше місце ставить здорову конкуренцію.

За його логікою:

• консолідація (злиття великих корпорацій) зазвичай веде до зростання цін і погіршення якості;
• конкуренція стимулює інновації, покращує продукт і знижує витрати для споживачів.

Віктор Галасюк, коментуючи блог, посилається на міжнародні дослідження:

• за даними OECD, галузі з високим рівнем конкуренції мають зростання продуктивності на 2–3% щороку більше, ніж монополізовані;
• за оцінками МВФ, відсутність конкуренції може знижувати глобальний ВВП приблизно на 1% щороку.

Що Бренсон сказав про Netflix і Warner Bros

Ключовий епізод блогу стосується можливої угоди, за якою Netflix може придбати Warner Bros Discovery, включно з HBO Max і каналом HBO. На перший погляд, ідея побачити «Гаррі Поттера» і «Stranger Things» на одній платформі може виглядати привабливо для глядача. Але Бренсон застерігає: у довгостроковій перспективі це створює значні ризики.

Головні аргументи:

• Ринкова гегемонія: Netflix уже має понад 280 млн підписників і колосальну частку ринку, а Warner Bros Discovery володіє однією з найцінніших бібліотек контенту у світі. Об’єднання цих гігантів може створити домінуючого гравця на десятиліття.
• Менше вибору для авторів: якщо на ринку лишається менше великих студій та платформ, незалежні творці мають менше можливостей продати свої ідеї, а отже, зменшується різноманіття історій і голосів.
• Зростання цін для глядачів: як і в більшості випадків монополізації, менша конкуренція означає вищі тарифи, менш вигідні умови та агресивнішу політику щодо користувачів.

Бренсон додає, що навіть політики, зокрема Дональд Трамп, публічно реагують на цю потенційну угоду, заявляючи, що вона «йому не байдужа» і що він бачить у ній ризики.

Дорожчі підписки й менше контенту: що вже відбувається на ринку

Галасюк нагадує: ринок стримінгу вже сьогодні стикається з явищем, яке називають «стрімфляція» — одночасне зростання цін на підписки та скорочення реальної цінності для користувача.

Серед тенденцій:

• за кілька років середня вартість підписок на провідні стримінгові сервіси у США зросла приблизно на чверть;
• страйки сценаристів і акторів у Голлівуді продемонстрували, як консолідація студій і платформ призводить до зменшення виплат авторам і посилення конфліктів;
• розвиток штучного інтелекту додатково дестабілізує ринок, коли великі платформи намагаються оптимізувати витрати на виробництво контенту, іноді за рахунок творчих професій.

На думку Бренсона, об’єднання Netflix та Warner Bros лише підсилить ці негативні тренди.

Ефект аутсайдера: чому ми інстинктивно проти монополій

Окремий акцент у блозі бізнесмен робить на психології. Він пише, що багато фільмів і серіалів на різних платформах — це варіація історії «аутсайдера, який перемагає гіганта» — сучасний переказ сюжету про Давида й Голіафа.

Психологічні дослідження, на які посилається Галасюк, показують: близько 70% людей інстинктивно підтримують «слабшого» — бренд, команду чи героя, — якщо вважають боротьбу справедливою. Цей так званий underdog-ефект працює як у спорті та поп-культурі, так і в економіці.

Бренсон підкреслює: саме тому він завжди був на боці конкуренції, а не монополій — як у бізнесі, так і в суспільстві.

Virgin проти монополій: приклади з практики Бренсона

Щоб пояснити свою позицію, Бренсон наводить власні історії:

• Virgin Atlantic проти British Airways: компанія була створена як відповідь на домінування British Airways на ринку. Згодом конкуренція переросла в гучний судовий процес у 1993 році через кампанію брудних трюків проти Virgin. Суд став на бік Бренсона, що стало символічною перемогою «молодого гравця» над монополістом.
• Новий гравець у тунелі під Ла-Маншем: зараз Virgin прагне покласти край 30-річній монополії оператора Eurostar на пасажирські перевезення через тунель під Ла-Маншем. Експерти, на яких посилається Галасюк, прогнозують: поява альтернативного перевізника на маршруті Лондон–Париж може знизити ціни на квитки на 15–20% та покращити сервіс.

Для Бренсона це — живі ілюстрації того, як прихід конкурента може змінити ринок на користь споживача.

Роль держави: чому регулятори мають втручатися

У блозі Бренсон наголошує: одна з ключових ролей урядів — забезпечувати чесну конкуренцію та не допускати надмірної концентрації ринку.

Він нагадує, що:

• Федеральна торгова комісія США (FTC);
• Європейська комісія

останніми роками заблокували низку гучних угод: злиття Nvidia та ARM, а також об’єднання Penguin Random House та Simon & Schuster. Формальна мотивація — захист споживачів і ринку від надмірної концентрації впливу.

На цьому фоні потенційна угода Netflix–Warner Bros стає тестом для антимонопольної політики Заходу, вважає Галасюк, переказуючи логіку Бренсона.

«Конкуренція потрібна всім»

Підсумовуючи, Бренсон цитує власний принцип: конкуренцію слід сприймати серйозно, але не ставитися занадто серйозно до самого себе. Інакше кажучи, бізнес має боротися за клієнта, інновувати, ризикувати, але не перетворюватися на «недоторкану» структуру, яка диктує правила всім іншим.

Віктор Галасюк анонсує, що у наступному відео розповість і про протилежну точку зору — від відомого американського підприємця, який свого часу заявив, що «конкуренція — для невдах». Це відкриває ширшу дискусію про те, де проходить межа між здоровою конкуренцією та стратегічною ринковою владою.

Якщо потрібно, можу підготувати коротку аналітичну версію цієї ж теми з акцентом на висновках для українського ринку медіа та ІТ.