Московська опозиція як «дзеркало путінізму»: у відео розкритикували Катерину Шульман і «культ бездіяльності»

Що саме стало приводом

Автор стверджує, що Шульман у зверненні описує «мовчання, читання, мислення» як форми опору, а «бездіяльність» — як «громадянський подвиг». У відео це подається як морально зручна позиція для людей, які перебувають у безпеці за кордоном, і як спроба зняти відповідальність із російського суспільства.

Окремо підкреслюється, що Шульман, за словами автора, є помітною фігурою з великою аудиторією на YouTube та присутністю в західних медіа, і тому її риторика, на думку автора, впливає на сприйняття війни за межами РФ.

Читайте також: «Зливи інформації» в РФ виходять з-під контролю: блогер описав, як працює тіньовий ринок даних і чому Кремль «закручує гайки»

Головні претензії, озвучені у відео

У сюжеті висунуто кілька блоків звинувачень на адресу Шульман і ширшого кола російських опозиційних/ліберальних спікерів:

1. Риторика, що мінімізує відповідальність суспільства. Автор різко заперечує тезу про неприйнятність «колективної відповідальності» та називає її виправданням пасивності: якщо «народ не винен», то «вимагати нічого не можна», а отже — можна обмежитись комфортним «спостереженням».
2. Небажання говорити про повернення окупованих територій. У відео заявлено, що за час еміграції Шульман нібито не формулювала чітких вимог щодо повернення Україні окупованих земель.
3. Оцінки подій 2014 року та термінологія. Автор згадує, що Шульман, за його словами, описувала реакцію росіян на анексію Криму як «радість», а війну на Донбасі — як «громадянську війну». Також критикується використання різних політичних термінів щодо РФ і України: для РФ — м’якших/нейтральних формулювань, для України — більш проблематизуючих.
4. Спроба «продати» Заходу «демократичну Росію» без демонтажу імперської моделі. Окремою лінією проходить теза, що «ліберальна обгортка» не змінює суті імперської держави; у відео це обґрунтовується тим, що збереження нинішньої структури РФ нібито автоматично відтворює імперські практики.

Тон і висновок автора

Весь випуск витриманий у максимально жорсткій, конфронтаційній манері: автор неодноразово називає російських лібералів «недієздатними» як політичну силу та стверджує, що вони виконують роль «опори системи» у кризові моменти, допомагаючи їй «перечекати» і відновитися.

Фінальний висновок сюжету сформульований однозначно: на думку автора, така «опозиція» не протистоїть путінізму, а лише віддзеркалює його — через імперське мислення, відмову від відповідальності та готовність виправдовувати бездіяльність як «норму».

Читайте також: Дело Миндича: Выдаст ли Израиль Миндича Украине? Интервью с адвокатом Эли Гервиц