Блокада логістики та неефективність стратегічних запасів
Ключовим чинником дестабілізації залишається ескалація військової операції в Ірані та перекриття Ормузької протоки — головної артерії світового експорту палива. Віктор Галасюк зазначає, що МЕА вже розпочало координаційний викид мільйонів барелів нафти зі стратегічних резервів, проте цей захід стикається з протекціонізмом окремих держав.
За словами економіста, деякі країни паралельно скуповують ресурси для накопичення власних запасів саме тоді, коли Агентство намагається стабілізувати ринок. Це нівелює зусилля міжнародної спільноти та посилює штучний дефіцит.
Читайте також: Провокація під НАБУ: як «тітушки» Петрова намагалися дискредитувати антикорупційне бюро
Експортні заборони: політика Китаю, Індії та США
Особливе занепокоєння викликає політика найбільших гравців, які фактично переходять до закритих моделей споживання:
- Китай: фактично заборонив експорт бензину, дизелю та авіапалива, накопичивши рекордні 1,3 млрд барелів прибережних запасів.
- Індія: не ввела повної заборони, але запровадила додаткові мита на вивіз нафтопродуктів, надаючи пріоритет внутрішньому ринку.
- США: на тлі ціни понад 4 долари за галон бензину Білий дім офіційно підтримує G7, проте не дає чітких гарантій щодо відмови від обмеження експорту готового пального.
Регіони під ударом та руйнування інфраструктури
Найважчі наслідки кризи вже відчувають країни Південної Азії (Пакистан, Шрі-Ланка, Філіппіни), де через брак енергоносіїв запроваджено нормування пального та скорочено робочий тиждень. В Європі фізичного дефіциту поки не зафіксовано, проте ситуація може стати критичною за кілька тижнів.
Економіст наводить тривожну статистику: у регіоні конфлікту вже пошкоджено 72 енергооб'єкти (родовища, трубопроводи, НПЗ), причому третина з них зазнала дуже сильних руйнувань.
Нова архітектура енергетики та загроза стагфляції
Віктор Галасюк проводить паралелі з нафтовими кризами 1970-х років. Подібно до того, як ті події стимулювали розвиток атомної енергетики, нинішній шок 2026 року може призвести до:
- Нового відродження ядерної генерації.
- Буму електромобілів та відновлюваних джерел енергії.
- Тимчасового повернення до вугілля як антикризового заходу.
Основним макроекономічним ризиком залишається стагфляція — поєднання інфляції та економічного застою. Автор наголошує, що навіть за умови швидкого припинення блокади, відбудова довіри та енергетичної інфраструктури триватиме роками, що вимагає від кожної країни розробки власної стратегії адаптації.
Читайте також: Геополітична напруга: чутки про госпіталізацію Трампа та тиск ЄС на Україну