Ще до початку зливи синоптики попереджали про інтенсивні опади, а МНС оголосило помаранчевий рівень небезпеки. Однак, місто, яке десятиліттями отримувало значні інвестиції в благоустрій, не змогло впоратися з потоками води. На проспекті Кутузовському машини плавали, у торгових центрах люди використовували парасольки всередині приміщень через протікання стелі, а рятувальники витягали людей з затоплених автомобілів. Навіть нещодавно відремонтований вокзал не витримав напору води, яка лилася зі стелі, а скляна покрівля Ленінградського вокзалу виявилася неспроможною утримувати воду.
Системна проблема, а не стихійне лихо
Цьогорічні підтоплення в Москві стали не винятком, а закономірним повторенням подій минулих років. Москву топило у 2016, 2020, 2021 роках, а минулого літа були зафіксовані рекордні опади. Щорічно влада обмежується відписками та перекладанням відповідальності на природу, не пропонуючи дієвих рішень. Причини такої ситуації криються у двох ключових факторах: застарілій інженерній інфраструктурі та викривлених пріоритетах міської влади.
Читайте також: Україна завдала удару по московському НПЗ: аналітики оцінюють наслідки для російської економіки
- Інженерні проблеми: Існуюча каналізаційна система будувалася з розрахунком на старий клімат і не здатна впоратися з нинішніми обсягами опадів. Під час благоустрою стічні системи часто закатують в асфальт і бетон, а ухил до решіток не витримується. Через брак природних поверхонь для вбирання вологи, місто перетворюється на своєрідну ванну, де вода не має куди стікати.
- Пріоритети влади: Москва щорічно витрачає мільярди рублів на "розвиток міського середовища", зокрема на плитку, бордюри, лавочки та ілюмінацію. При цьому, підземна система водовідведення, яка потребує ремонту, залишається поза увагою, оскільки не дає можливості для створення ефектних звітів та піар-акцій. За останні півтора десятиліття на благоустрій було витрачено понад трильйон рублів, що дорівнює сумі витрат на благоустрій усієї решти країни, проте місто продовжує тонути.
Естетика замість суті: природа режиму
Ситуація в Москві яскраво демонструє справжню природу російського режиму. Як зазначають деякі аналітики, подібні тоталітарні системи надають перевагу "естетизації політики", створюючи видимість успіху та благополуччя через зовнішній блиск – паради, яскраву картинку, красиві фасади. Замість того, щоб вирішувати глибинні проблеми та надавати громадянам реальні права, влада пропонує їм видовище. У Москві це проявляється у пріоритеті зовнішнього благоустрою над функціональною інфраструктурою. Міська влада зосереджується на тому, що можна продемонструвати на камеру – плитці, бордюрах, освітленні, тоді як критично важливі, але непомітні інженерні мережі, залишаються без належної уваги.
«Тобі замість справної труби під ногами кладуть гарненький камінчик зверху. От Бенджамін описав це майже 100 років тому, а суть лишається та сама: естетика фасаду, за яким порожнеча і гниль.»
Ця «естетика фасаду» в один дощовий вечір обернулася на жахливе видовище, коли вся ця краса потонула у калюжах і болоті. Параліч міського життя, затоплені автомобілі, зачинені торгові центри – все це несе прямі фінансові збитки як для міста, так і для його мешканців. Однак, на відміну від стихії, коли люди бачать, що їхні гроші були витрачені на плитку, а не на ремонт труб, це викликає значно більше роздратування. Коментарі під російськими новинами того дня рясніли обуренням щодо "собянінського будівництва" та закатаної в асфальт каналізації, що свідчить про зростання усвідомлення суспільством справжніх причин проблем та недовіру до офіційної пропаганди. Мер Москви Сергій Собянін, натомість, уникав коментарів щодо потопу, зосередившись на збитті дронів, що лише підкреслює небажання влади визнавати власні прорахунки.
Читайте також: Саміт G7: Чи зможуть європейці переконати Трампа допомогти Україні?