Кадді зазначила, що така агресія з боку інших науковців, включаючи професорів Гарварду, призвела до серйозних наслідків для її здоров'я та кар'єри. Вона зізналася, що двічі намагалася накласти на себе руки через нестерпний тиск. Це стало поштовхом для її подальших досліджень механізмів колективної жорстокості, спотворення правди та виключення особи з групи, а також способів запобігання таким деструктивним процесам.
Природа цькування та його відмінність від конфлікту
Емі Кадді наголошує, що цькування не є звичайним конфліктом, дебатами чи критикою. Це серія навмисних, послідовних атак, які проводяться групою осіб з метою знищити репутацію та можливості жертви. Вона описує, що цькування розгортається за передбачуваними стадіями і часто закінчується повним замовчуванням або зникненням жертви. «Ключовий аспект, який я хочу підкреслити, полягає в тому, що цькування – це не конфлікт. Це не суперечка, це не критика, це не гумор, який ви просто не можете сприйняти», – зазначила психологиня.
- Світогляд цькуючих: Цькуючі мають світогляд, де світ сприймається як ворожий, люди – як погані, а все цінне – як дефіцитне (гра з нульовою сумою). Вони відчувають потребу у визнанні, статусі та домінуванні, демонструючи свою силу через примус жертви до повної покори.
- Поширення цькування: Цькування стає легшим, швидшим та гучнішим завдяки цифровим платформам, а брехня цькуючих тепер триває вічно.
Соціальна сміливість як протидія цькуванню
Кадді пояснює, що цькуючим потрібна аудиторія та підтримка. Пасивні спостерігачі, які мовчки спостерігають, стають «пасивними свідками», а ті, хто поширює атаки, – «співучасниками». Однак, якщо відмовитися від участі, цькуючий стає безсилим. Важливо навчитися розпізнавати «тест цькувальника» – перші ознаки можливої атаки, коли цькуючий перевіряє реакцію оточуючих. Мовчання або сміх у відповідь на такі спроби заохочують цькуючого до подальших дій.
Психологиня закликає до «соціальної сміливості» – невеликих ризиків, які ми робимо для підтримки одне одного. Вона підкреслює, що соціальна сміливість є ризикованою, тому важливо розподіляти цей ризик між людьми, діючи разом. Дослідження показують, що коли близько 25% людей виступають на захист, вони можуть повністю змінити суспільну норму. Цькування – це колективна проблема, яку можна вирішити спільними зусиллями.
«Ми ніколи не переможемо, цькуючи тих, хто цькує. Ми не можемо підтверджувати їхній світогляд. Як тільки ми кажемо їм, що світ мусить бути жорстоким, вони кажуть: „Ось чому я мушу так поводитися“. Я сказала їм, що вам не потрібно показувати, як сильно ви можете ненавидіти, щоб довести, як сильно ви дбаєте, або щоб довести, що ви належите до групи.» — Емі Кадді.
На завершення, Кадді закликала об'єднуватися, використовуючи колективну силу для протидії цькуванню. Вона нагадала, що сила цькуючих є запозиченою, і кожен може відмовити їм у цій силі, використовуючи власну особисту силу для малих актів соціальної сміливості.