Юлія Мендель, якій 40 років, стала прес-секретаркою Зеленського у травні 2019 року, обійшовши понад 4000 претендентів. Вона закінчила інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та розпочала журналістську кар'єру на українських телеканалах, згодом працювала кореспонденткою у США. Її робота на посаді прес-секретарки тривала два роки, після чого її повноваження припинили у 2021 році. Серед причин тоді називали жорсткий графік роботи та «хейт», з яким стикалася Мендель через стиль спілкування з журналістами та публічні висловлювання, що часто викликали необхідність відхрещуватися від них з боку Офісу президента. Один з найвідоміших інцидентів стався у вересні 2019 року, коли Мендель фізично відсунула журналіста Сергія Андрушка, який намагався поставити запитання Зеленському та Андрію Богдану. У 2021 році вона заявила про існування «української російської мови», що знову викликало критику і потребувало роз'яснень з боку Офісу президента.
Зміна риторики та скандальне інтерв'ю
Після звільнення Мендель випустила дві книги. Перша, «Кожен із нас президент», описувала Зеленського як людину, що вміє слухати, а Андрія Єрмака – як державного діяча. Друга книга, видана після повномасштабного вторгнення, присвячена першим місяцям війни та роботі прес-служби під обстрілами. У 2022 році Мендель публічно висловлювала лояльність до свого колишнього керівника. Однак її риторика почала змінюватися. Після перемоги Дональда Трампа вона закликала українців не драматизувати, а у січні 2025 року опублікувала статтю із закликом до негайного припинення вогню, стверджуючи, що членство в НАТО стає віддаленішим, а Україна втрачає свою націю. У коментарі France-24 вона додала, що більшість українців підтримують ідею зупинення війни. Також змінилася її думка щодо Андрія Єрмака, якого вона назвала «найнебезпечнішою людиною у владі».
Найбільш резонансним стало інтерв'ю Такеру Карлсону у травні 2026 року. Мендель назвала Зеленського «неймовірним актором», емоційно нестабільним і оточеним схемами збагачення, заявивши, що «Зеленський – це теж зло, просто приховане». Вона також стверджувала, що українська делегація погодилася на всі вимоги Росії на переговорах у Стамбулі навесні 2022 року, а Зеленський особисто погодився віддати Донбас. Радник президента з комунікацій Дмитро Литвин заперечив ці заяви, зазначивши, що Мендель не брала участі у переговорах. Інша теза інтерв'ю стосувалася нібито обіцянки Зеленського Путіну не вступати до НАТО, що не має підтверджень у відкритих джерелах і суперечить Конституції України. Мендель також розповідала про приховування бойових втрат, скорочення населення України до 25 мільйонів та про випадок смерті українського кінооператора від голоду і холоду, хоча офіційна причина смерті була іншою.
Наприкінці інтерв'ю Мендель звернулася до Путіна російською мовою, закликавши зупинити удари по Херсонщині, заявивши, що «слов'яни вбивають слов'ян». Такер Карлсон, американський ведучий, відомий трансляцією кремлівських наративів та звинуваченнями у маніпулятивній подачі фактів, раніше брав інтерв'ю у Путіна та Олександра Дугіна. Участь в інтерв'ю Карлсону Мендель пов'язала із запровадженням проти неї санкцій, назвавши їх «антиконституційними» та способом «карати усіх, хто виступає за мир».
Санкції проти громадян України: Прецеденти та дискусії
Санкції проти Юлії Мендель, яка є громадянкою України, стали частиною ширшої практики застосування таких обмежень до власних громадян, що викликає дискусії. Закон про санкції, ухвалений у 2014 році, не мав прямої згадки про можливість застосування до громадян України. Однак, перший санкційний список 2015 року вже містив українців. Практика розширилася за президентства Зеленського, особливо після повномасштабного вторгнення. Під санкції потрапляли політики (Тарас Козак, Вадим Альперін, Дмитро Фірташ), представники УПЦ МП, колишні народні депутати (Нестор Шуфрич, Борислав Береза), колишні посадовці (Олексій Арестович, Андрій Богдан), а також п'ятий президент Петро Порошенко. Причинами називали розповсюдження дезінформації, підтримку агресивної політики Росії, контрабанду, держзраду, а також виведення мільярдів гривень з країни. У випадку Порошенка, формальною підставою стали справи щодо «харківських угод» та закупівлі вугілля з ОРДЛО, хоча він стверджував, що закон про санкції не передбачав їх застосування до громадян. Судові процеси, як у випадку Порошенка, показали неоднозначність цієї практики, хоча його позов був відхилений.
Правозахисники критикують застосування санкцій проти громадян України, вважаючи це «підміною правоохоронної та судової системи адміністративними рішеннями». Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров зазначає, що санкції мають бути інструментом зовнішньополітичного тиску, а не позасудовим покаранням. Для тих, хто співпрацює з агресором, мають працювати суди. На сьогодні у санкційному списку перебуває понад 2000 українців, переважно мешканців окупованих територій або Росії, але періодично до списку потрапляють і політичні опоненти президента.