Цього року зустріч G7 пройшла в умовах, коли Європа значно посилила свою роль у підтримці України, обігнавши Сполучені Штати за обсягами допомоги. Таке переформатування глобальної підтримки викликало запитання щодо майбутньої ролі США, особливо на тлі передвиборчої кампанії Дональда Трампа. Головною інтригою саміту стало питання, чи вдасться залучити Трампа до спільного консенсусу щодо підтримки України, адже раніше він був зосереджений на інших зовнішньополітичних питаннях, зокрема на врегулюванні конфлікту з Іраном.
Рішення G7: Непохитна підтримка України
Лідери "сімки" підписали спільну заяву, яка підтверджує "непохитну підтримку України". У документі задекларовано надання більшої кількості систем протиповітряної оборони, перехоплювачів проти балістичних ракет та далекобійної зброї. Важливим пунктом стало зобов'язання надати Україні ліцензії на виробництво озброєнь, що дозволить українській оборонній промисловості самостійно виготовляти необхідну техніку. Це має зменшити залежність від поставок з-за океану. Крім того, лідери G7 домовилися тиснути на Росію щодо зниження цін на нафту та газ, а також пообіцяли допомогти Україні пройти зимовий період з точки зору енергетики.
Читайте також: G7 узгодила стратегію завершення війни: поступки Росії в обмін на допомогу, Україна отримає ліцензії на західну зброю
Значну увагу було приділено тиску на Дональда Трампа. Хоча він не надав миттєвої відповіді щодо надання ліцензій на виробництво ракет "Петріот", його риторика, як зазначають спостерігачі, поступово змінюється. У рамках саміту відбулася зустріч Президента України Володимира Зеленського з представниками США, де американська сторона висловила готовність підтримати Україну за всіма заявленими напрямками. Навіть якщо ця підтримка буде надаватися неохоче, її наявність за спиною Європи є значно кращою, ніж самостійне навантаження. Це особливо важливо на тлі внутрішньополітичних процесів у США, які можуть змусити адміністрацію Джо Байдена діяти більш рішуче.
Роль Трампа та перспективи співпраці
Зустріч Зеленського з Трампом, яка відбулася позапланово, та можливість нової двосторонньої зустрічі свідчать про активні контакти між командами обох країн. Ці переговори, що тривають на різних рівнях, включаючи співпрацю з Великою Британією, мають прояснити, чи перетворяться слова про підтримку на конкретні домовленості щодо поставок озброєнь. Важливою є не тільки публічна демонстрація співпраці, а й реальні угоди, укладені поза об'єктивами камер.
Паралельно з обговоренням військової допомоги, інші країни G7 також вжили заходів. Канада запровадила нові санкції проти півтори сотні російських компаній та осіб, пов'язаних з "тіньовим флотом". Велика Британія посилила санкційний тиск на "тіньовий флот" та танкери, що перевозять зріджений газ. Ці кроки, хоч і можуть здаватися незначними, формують суттєвий тиск на російську економіку. Однак, щодо нафти, Дональд Трамп не зробив конкретних обіцянок, лише натякнувши на можливість перегляду санкцій, залежно від вигідності для США.
Результати саміту: Що реально отримала Україна?
Попри позитивні сигнали, саміт у Евіані не приніс нових фінансових вливань чи конкретних цифр щодо суми допомоги. Питання заморожених російських активів залишилося невирішеним, що створює додаткові складнощі для фінансування України. Європа продовжує шукати шляхи для покриття дефіциту фінансування. Однак, ключовим результатом стало спільне зобов'язання G7 щодо того, що Росія не виграє цю війну. Підпис Трампа під цією спільною заявою розглядається як значне досягнення, що свідчить про поступове повернення США до спільної рамки підтримки України.
Крім військових та економічних питань, важливим кроком для України стало відкриття першого переговорного кластера щодо вступу до Європейського Союзу в Люксембурзі. Це свідчить про формальну безпеку та довгострокову перспективу інтеграції. Однак, для її реалізації українська влада має прискорити прийняття необхідних законів, оскільки процеси, як-от Ukraine Facility, демонструють повільність у виконанні.
Щодо мирних ініціатив, то відсутність прогресу в перемовинах з Росією є головним розчаруванням. Президент Зеленський висунув ідею зустрічі з Володимиром Путіним, але Кремль відмовився від пропозиції, підкресливши, що подібні переговори можливі лише за умови, що Росія відчуватиме, що може досягти своїх цілей без них. Це підтверджує, що Путін не зацікавлений у примиренні, поки не досягне своїх військових цілей. Сподіватися, що один саміт зможе змінити цю позицію, було б наївно.
На завершення, аналітики наголошують, що Захід не є монолітним, а підтримка України залежить від багатьох факторів, включаючи внутрішню політику кожної країни. Сила України полягає не лише у вірі в обіцянки, а й у здатності самостійно виживати та розвивати оборонну спроможність, зокрема, власне виробництво озброєнь та ракет. Друга зустріч з Трампом може стати "лакмусовим папірцем", який покаже, наскільки серйозними є наміри США щодо предметної допомоги. Якщо переговори будуть успішними, це означатиме, що американська сторона дійсно розвернулася. Якщо ж результат обмежиться лише гарними словами, це свідчитиме, що Україна продовжує спиратися переважно на власні сили та підтримку Європи. Попри всі труднощі, процес поступового усвідомлення неефективності підтримки Росії з боку деяких лідерів триває.
Читайте також: Паливний колапс у Росії: від очередей на АЗС до руйнування консенсусу між елітами та суспільством