Основна причина такої обережності полягає в тому, що угода є рамковою і спирається на «пісочний фундамент». Невирішені фундаментальні питання, зокрема лобізм та активна діяльність Ізраїлю, який висловлює незадоволення договором, створюють напруженість. Будь-який інцидент з боку будь-якої зі сторін може призвести до краху домовленостей. Хоча на папері це виглядає як мир, експерти характеризують угоду як «нормальну ганьбу» для США, спробу «купити» Іран перед виборами, а не як перемогу.
Зміст меморандуму: перевернуті пріоритети
Ключовий урок угоди полягає у послідовності дій: замість того, щоб спочатку отримати те, заради чого велася боротьба, а потім нагороджувати іншу сторону, все виявилося навпаки. США першими знімають морську блокаду (30 днів на повне зняття), надають ліцензію на експорт іранської нафти, виводять війська від іранських берегів та розморожують іранські кошти. Крім того, США та їхні партнери обіцяють фонд на відбудову Ірану мінімум на 300 мільярдів доларів. Натомість Іран обіцяє не створювати ядерну зброю та знизити концентрацію збагаченого урану до рівня, придатного лише для мирних атомних станцій, під наглядом інспекторів. Також Іран зобов'язується пропускати торгові кораблі без додаткових зборів. По суті, Іран отримує все, обіцяючи лише «добру волю».
Читайте також: Понад 200 тисяч українців у СЗЧ: нова реформа повернення та демобілізації
Ядерне питання, яке стало причиною конфлікту, відкладене на переговори, що триватимуть 60 днів з можливістю продовження. Це створює ситуацію невизначеності. Попри це, обидві сторони, ймовірно, прагнуть паузи у конфлікті, рухаючись до потенційного миру «рамковими кроками». Проте, причин для оптимізму небагато, враховуючи невирішеність фундаментальних питань.
Розбіжності у трактуванні та «туманна» угода
Особливу увагу привертає пункт про статус-кво: до фінальної угоди Іран зберігає поточний стан своєї ядерної програми, а США не вводять нових санкцій. Це фактично повертає ситуацію до стану до початку конфлікту. На додачу, тексти угоди в іранських та американських медіа розходяться. Іранські джерела говорять про розмороження 24 мільярдів доларів, половину з яких отримають до початку переговорів, а ракетну програму та підтримку проксі-сил виводять за рамки обговорення. Американські чиновники, навпаки, малюють картину повного демонтажу ядерної програми, знищення та вивезення збагаченого урану. Обидві сторони навмисно розмивають текст угоди, продаючи її своїй аудиторії вигідно для себе: Іран – про гроші та суверенітет, Америка – про умови та контроль, а також зниження цін на пальне перед виборами.
Слабкість позиції США проявляється у «туманності» угоди. Коли країна перемагає, вона диктує чіткі умови; коли ж хоче вийти з конфлікту, підписує розмиті домовленості. Рішення Америки вступити у війну називають недалекоглядним. Важливо, що ця угода, хоч і знижує ціну на нафту, що шкодить російській економіці, створює небезпечний прецедент. Іран, витримавши удар, вийшов політично сильнішим, показавши свої асиметричні спроможності. Це може призвести до посилення напруженості, особливо для Ізраїлю.
Наслідки для України та світу
Цей прецедент, коли країна тримає удар, робить стабільність суперника дорогою і виснажує його, а потім домовляється на власних умовах, є ключовим для України. Ця модель може бути використана Росією. Однак, Україна, розвиваючи дистанційні удари та технології, може застосувати аналогічний підхід, посилюючи свої позиції. Крім того, розрив між США та Європою прискорюється, підриваючи віру в США як світового поліцейського. Це створює багатосуб'єктність у світі, якою можуть скористатися як Китай чи Росія, так і спроможні країни, якщо Європа та Україна посилюватимуться.
«Це не остаточно. Це меморандум про взаєморозуміння. І якщо мені щось не сподобається, ми знову почнемо стріляти по них, скидати бомби їм на голови. Якщо мені не сподобається, якщо вони не будуть поводитися як слід, ми знову почнемо скидати бомби прямо їм на голови.» — Дональд Трамп (перефразовано).
Дональд Трамп, хоч і називає себе переможцем, визнає, що американська громадськість скептично налаштована. Він наголошує, що критики однаково б його звинуватили, незалежно від результату. Іран, за словами мудреця (Дональда Трампа), ніколи не програвав переговорів, хоча у січні 2020 року не виграв жодної війни. Ситуація залишається складною і неоднозначною, особливо враховуючи розбіжності у трактуванні угоди та її потенційні наслідки для глобальної стабільності.
Читайте також: Трамп: Іранська угода – це мир, а не війна, Ормузська протока буде відкритою