Згідно з повідомленням президента у Telegram, Євген Хмара обговорив з ним реалізацію далекобійних операцій проти Росії та забезпечення сил оборони необхідними засобами. Зеленський підкреслив, що досвід Хмари в управлінні людьми в центрі спеціальних операцій «Альфа» СБУ може стати перевагою на посаді міністра оборони. Президент заявив, що після завершення необхідних юридичних процедур звернеться до парламенту за підтримкою кандидатури Хмари на посаду міністра.
Юридичні та політичні аспекти призначення
Аналітики висловлюють сумніви щодо законності такого призначення. Зокрема, зазначається, що президент не має повноважень «доручати» комусь виконувати обов'язки міністра; це радше прохання чи пропозиція. Процедура призначення міністра оборони передбачає подання кандидатури президентом, але остаточне затвердження залишається за Верховною Радою. У випадку виконання обов'язків, це сфера відповідальності Кабінету Міністрів. Таким чином, дії президента виглядають як ігнорування ролі парламенту та уряду.
Читайте також: НАБУ розслідує незадеклароване майно заступниці голови ДІАМ після розслідування «Схем»
Окрему увагу привертає той факт, що Євген Хмара є діючим військовослужбовцем, полковником, що викликає питання щодо його призначення на посаду міністра оборони під час воєнного стану. Закон України «Про оборону України» чітко вказує, що міністром оборони (або його заступником) має бути цивільна особа. Це створює юридичну колізію, оскільки під час воєнного стану звільнення з військової служби можливе лише за станом здоров'я, що може стати перешкодою для призначення.
Цікавим моментом є також те, що Верховній Раді було повідомлено про необхідність роз'їхатися до 18 серпня, що унеможливлює оперативне голосування за кандидатуру Хмари, хоча президент і натякнув на можливе призначення найближчим часом.
Мотиви та можливі наслідки
Призначення Євгена Хмари розглядається як спроба влади заспокоїти суспільство, яке висловлювало невдоволення. Водночас, це рішення відкриває шлях для призначення Олександра Поклада на посаду голови СБУ, що вже давно обговорювалося. Існує також припущення про конфлікт між оточенням глави Офісу президента та Олександром Покладом, що могло вплинути на ці рокірування.
Влада, схоже, відчула, що може діяти всупереч громадській думці та протестам, оскільки парламент, ймовірно, проголосує за будь-які ініціативи. Це формує небезпечне відчуття безкарності. Ігнорування волевиявлення тисяч людей, які виходять на мітинги, та суспільного обурення може призвести до подальшої ескалації напруженості. Якщо така тенденція збережеться, майбутні події, зокрема, щодо НАБУ і САП, можуть розвиватися за подібним сценарієм, несучи нові ризики для стабільності та довіри громадян до влади.
Читайте також: Сім'я голови Нацполіції: таємниці будинків, автопарку та паливного бізнесу