Основною причиною кризи є атаки на нафтопереробні заводи, які вивели з ладу до 65% потужностей з виробництва преміального бензину та 40% – дизельного палива. Це призвело до перекриття експорту для забезпечення внутрішнього ринку, який тепер задовольняється лише на 80%. Особливо постраждали сільськогосподарські виробники, які не мають достатньо пального для транспортування продукції, що може спричинити перебої зі снабженням.
Негативні наслідки для економіки та сільського господарства
Криза вже позначилася на роботі дрібних сільгосппідприємств. Фермери стикаються з багатогодинними чергами на заправках, витрачаючи час та ресурси, які могли б бути спрямовані на виробництво. Неможливість щоденно доставляти продукцію, особливо молочну, ставить під загрозу їхній бізнес. Ця ситуація в масштабах усієї Росії може призвести до серйозних перебоїв у постачанні, хоча й не до повномасштабного голоду.
Читайте також: Від парти до конвеєра: Росія масово перетворює підлітків на робочу силу для оборонної промисловості
В умовах дефіциту, влада Росії стикається з дилемою. Відпустити ціни означало б подальше зростання вартості пального, що є політично невигідно напередодні виборів. З іншого боку, адміністративно-командні методи регулювання та система компенсацій (демпфер) виявилися неефективними та заплутаними, створюючи хаос на ринку. Додатковим викликом є спроби імпорту пального, зокрема з Індії, яке, за прогнозами, буде надзвичайно дорогим і не зможе суттєво вплинути на ситуацію.
Спроби імпорту та перспективи
Імпорт бензину з Індії, хоча й обговорюється, навряд чи стане панацеєю. Індійські компанії, які продають нафту Росії зі значними знижками, можуть вимагати вищих цін за бензин у відповідь, враховуючи власні експортні мита. Ймовірно, таке пальне буде продаватися за цінами, що нагадують ті, які в 2009 році Володимир Путін називав "предметом розкоші", доступним лише для заможних верств населення. Це також може призвести до зростання цін для приватних АЗС, які змушені купувати пальне за вищими ставками, ніж великі вертикально інтегровані компанії.
«В 2009 году Путин когда-то на прямой линии сказал: "Ну, он фактически назвал бензин предметом роскоши. Если уж вы настолько зажиточны, что могли купить автомобиль, вы можете купить к нему и топливо".»
Ефективність американських санкцій проти російських нафтових компаній залишається дискусійною. Хоча санкції спрямовані на компанії типу "Роснефть" та "Лукойл", нафта продовжує експортуватися через посередників, які отримують значні прибутки від різниці в ціні. Таким чином, санкції, за великим рахунком, впливають лише на розмір знижки, що надається Росії, але не зупиняють потік нафтопродуктів на світовий ринок.
Вплив російської паливної кризи на світові ціни є обмеженим. Хоча дефіцит російського дизельного палива на світовому ринку створює певний тиск, він не компенсується значним зростанням експорту сирої нафти. Основний вплив відчувається на ринку дизеля, де дефіцит посилюється через обмежені можливості виробництва в США та на Близькому Сході. Проте, світова промисловість шукає шляхи обходу потенційних загроз, зокрема, обговорюються проєкти відновлення старих нафтопроводів та будівництво нових, щоб зменшити залежність від таких вузьких місць, як Ормузька протока.
Читайте також: Українські дрони атакували серце російського онлайн-споживання: збитки сягають мільярдів