Рішення про фіксацію тарифів було ухвалено навесні 2022 року в умовах економічної кризи та масової втрати роботи українцями. Проте, за останні роки ситуація змінилася: номінальні зарплати зросли більш ніж удвічі (на 108%), незважаючи на інфляцію близько 62%. Водночас ціна кубометру газу для населення залишається незмінною. Експерти зазначають, що фіксовані комунальні тарифи покривають лише 55% від їхньої реальної ринкової вартості, що створює значні приховані збитки для держави.
Приховані збитки та виснаження галузі
За оцінками МВФ, спроба уряду зберегти низькі ціни на комунальні послуги коштує державі щонайменше 2,2% ВВП щорічно у вигляді прихованих збитків державних енергетичних компаній. Ці витрати не відображаються в бюджеті напряму, оскільки держава зобов'язує компанії продавати ресурс за ціною, нижчою за собівартість. Енергетичні компанії змушені виходити з цієї ситуації за рахунок кредитів, відтермінування платежів та використання власних резервів, що призводить до їхнього виснаження.
Ситуація посилюється через цілеспрямовані атаки Росії на газовидобувну інфраструктуру, що змушує Україну збільшувати обсяги імпорту газу за європейськими цінами. Компанія «Нафтогаз», яка раніше була одним із найбільших платників податків, фіксує значне зростання заборгованості. Ці підприємства, які виконують соціальну функцію держави без відповідного фінансування, не мають ресурсів для модернізації мереж та ремонту, що ставить під загрозу стабільність енергосистеми.
Варто зазначити, що обсяг коштів, передбачених бюджетом на прямі адресні субсидії для бідних верств населення, становить лише 0,6% ВВП, що майже в чотири рази менше, ніж витрати на приховане здешевлення комунальних послуг для всіх громадян. На відміну від адресних субсидій, які проходять через бюджетні процедури, приховані витрати не підлягають контролю та аудиту.
Шлях до ринкових тарифів та реформи
МВФ наголошує, що час для відкладених рішень вичерпано, і галузь повинна повернутися до нормального ринкового стану. До кінця жовтня 2026 року уряд зобов'язаний завершити розрахунок витрат на субсидії, щоб визначити реальну вартість прихованих дотацій на газ, тепло та електроенергію. До кінця лютого 2027 року планується реформувати систему соціального захисту, створивши нові механізми адресної допомоги для вразливих категорій населення. Після цього, з 2027 року, розпочнеться поетапне підвищення тарифів для населення, що дозволить галузі вийти з кризи.
Українська влада має відкинути ілюзію можливості встановлення державою ціни на ринковий товар. Постанови уряду не впливають на світові ціни на газ, вартість обладнання чи оплату ремонтних робіт. Вони лише змінюють цифру, яку бачить споживач, а різниця перекладається на баланси енергетичних компаній. Навіть підтримка партнерів не повинна покладатися на популістські тарифи, які створюють фінансові труднощі для виробників та компаній.