Напруга зросла після звинувачень Міністерства закордонних справ Ірану на адресу України в атаці на іранське торгове судно в Каспійському морі 25 липня 2026 року. За версією Тегерана, загинув один член екіпажу, ще один був поранений. Іран викликав українського дипломата, назвав удар "ворожим і злочинним" та заявив про право захищати власні інтереси. Після цього медіа, наближені до іранської влади, почали публікувати карти, що демонстрували Україну в зоні досяжності іранських балістичних ракет, зокрема згадувалась ракета "Хоремшехер-4" (також відома як "Хейбар").
Потенціал ракети "Хоремшехер-4"
Ракета "Хоремшехер-4" (або "Хейбар") була офіційно представлена 25 травня 2023 року. Це одноступенева балістична ракета середньої дальності (MRBM). За офіційними даними Ірану, її дальність становить до 2000 км, а бойова частина – до 100 кг. Однак, за оцінками, перші версії ракети могли нести до 1800 кг корисного навантаження. Для порівняння, російська "Іскандер-М" зазвичай несе бойову частину масою близько 480 кг. Таким чином, "Хоремшехер-4" за заявленими параметрами може доставити до цілі втричі важче бойове оснащення, значно перевищуючи за руйнівним потенціалом російську оперативно-тактичну балістику.
Точні розміри "Хоремшехер-4" Іран не розкриває. Для сімейства "Хоремшехер" оціночна довжина становить близько 13 метрів, діаметр корпусу – від 1,5 до 2 метрів, а стартова маса – від 19 до 26 тонн. Ці дані базуються на аналізі фотографій, відеопусків та заяв іранської сторони. Ракета транспортується на мобільних пускових установках, що дозволяє їй базуватися в тунельних комплексах та переміщуватися між підготовленими позиціями. Однак, запуск такої ракети є помітним процесом, що вимагає мобільних колон, придатних доріг, технічних машин та захищеного зв'язку.
Іран протягом десятиліть розвивав мережу підземних ракетних баз. Попри пошкодження інфраструктури після ударів США та Ізраїлю в 2026 році, значна частина підземних сховищ могла зберегтися. Припущення про дальність у 4000 км не мають підтвердження, а заявлені 2000 км можуть бути як реальною дальністю з максимально важкою бойовою частиною, так і політично встановленою межею. Для України, зважаючи на географічне розташування, дальність у 2000 км є достатньою для ураження більшості великих міст, хоча досяжність західних регіонів України перебуває на межі або за межами цієї дальності. Крім того, для запуску необхідна наявність підготовленого підрозділу, зв'язку, охорони та безпечного району пуску біля України.
Можливі типи бойових частин та перехоплення
Найбільш реалістичними варіантами бойової частини для "Хоремшехер-4" є: 1) важка фугасна бойова частина масою до 1500 кг (з вибуховою речовиною в кілька сотень кілограмів), здатна руйнувати великі промислові споруди, портову інфраструктуру, електростанції чи командні пункти; 2) касетна бойова частина, що складається з десятків або сотень суббоєприпасів, призначених для ураження великої площі, наприклад, аеродромів, військових баз чи міських районів. Іран вже застосовував касетні бойові частини, що створює серйозну загрозу, оскільки навіть успішне перехоплення бойового блоку не гарантує знищення всіх суббоєприпасів.
Технічно ракета також могла б нести проникаючу бойову частину для укріплених об'єктів, електромагнітну або хімічну. Однак, відсутні відкриті підтвердження наявності таких серійних бойових частин. Найбільш небезпечним, але малоймовірним сценарієм є ядерний удар, адже, хоча ракета і має вантажопідйомність для такого заряду, немає жодних доказів створення та випробування Іраном ядерної боєголовки.
Перехоплення "Хоремшехер-4" є складним завданням для стандартних зенітних комплексів. Для цього потрібні системи, здатні вражати ціль на великій швидкості, що підходить зверху. Комплекси типу Patriot з ракетами PAC-3 можуть забезпечити такий захист, але їх кількість в Україні обмежена, і вони не можуть покрити всю територію країни. Реальний результат перехоплення залежатиме від багатьох факторів: позиції батареї, обраної цілі, траєкторії ракети, її корекції та кількості одночасних цілей. Три ракети, запущені по одному об'єкту, можуть бути спробою перевантажити системи ППО.
Контекст та висновки
Поки що немає жодних публічних доказів того, що Іран ухвалив остаточне рішення про удар по Україні. Не спостерігається підтвердженого переміщення ракет до пускових районів, закриття повітряного простору або офіційних попереджень від розвідки країн НАТО. Інформація про "три ракети за дві доби" може бути витоком, іранською психологічною операцією, спробою посіяти паніку або звичайним Telegram-вбросом. Однак, реальна загроза від ракети "Хоремшехер-4" існує. Якщо Тегеран зважиться на прямий удар, це стане першим відкритим вступом Ірану у війну на боці Росії. У такому випадку, питання полягатиме не лише в здатності перехопити ракету, а й у реакції України та її союзників на такий крок. Незважаючи на малоймовірність такого розвитку подій, інформацію слід уважно відстежувати, а сигнали повітряної тривоги ігнорувати категорично не можна.