Згідно з хронологією подій, Президент Зеленський ініціював перезавантаження уряду, внаслідок чого Верховна Рада призначила нового прем'єр-міністра Сергія Корецького замість Юлії Свириденко. Відповідно до Конституції, всі міністри мали піти у відставку. Саме в цей період розпочалися акції протесту з вимогою повернути Федорова на посаду міністра оборони. Наступного дня виконувачем обов'язків міністра оборони був призначений генерал-майор Євгеній Хмара. Через кілька днів Президент Зеленський оголосив про заміну Олександра Сирського на посаді Головнокомандувача ЗСУ, ним став Михайло Драпатий.
Готовність до повернення та політичні амбіції
Михайло Федоров підтвердив свою готовність повернутися на посаду міністра оборони, але зазначив, що не погоджуватиметься на компромісні варіанти. Він має команду, розуміння подальших дій та бачення розвитку війни, яке прагне реалізовувати незалежно від посади. Щодо політичних амбіцій, Федоров не дав чіткої відповіді, лише зазначив, що не відчуває себе політиком і планує працювати на перемогу України.
Після початку протестів Федорову було запропоновано інші посади, зокрема віце-прем'єр-міністра з питань військових інновацій. Він відмовився, пояснивши це тим, що «декоративна посада без міністерства – це, по суті, роль радника без реальних важелів впливу, без права формувати команду і без гарантії, що до цих порад дослухатимуться». Також міністр оборони Італії пропонував Федорову стати своїм радником, але той відповів, що планує залишатися в Україні.
Причини відставки та тиск
Федоров вважає, що відставка всього уряду 16 липня була інструментом для його усунення з посади без прямого публічного пояснення причин. Він дізнався про власну відставку за півгодини до засідання фракції. За його словами, з початку квітня він відчував тиск з боку правоохоронних органів, який, на його думку, був пов'язаний із перебудовою закупівель і тендерів у Міністерстві оборони. Це, в свою чергу, викликало невдоволення у тих, хто почав системно працювати проти нього.
Джерела «Української правди» у політичних колах стверджують, що активним представником інтересів окремих виробників зброї був керівник фракції президента у Верховній Раді Давид Арахамія, проте Федоров відмовився називати конкретні прізвища. Екс-міністр зазначив, що значна частина високопосадовців не уявляє, як можна обіймати державну посаду без зв'язків із оборонним бізнесом, що він називає фундаментальною культурною проблемою.
Конфлікт із Сирським та бачення війни
В інтерв'ю Федоров пом'якшив свою позицію щодо конфлікту з Олександром Сирським. Він зазначив, що особистого конфлікту не було, але існували розбіжності у світогляді щодо темпу прийняття рішень, свободи для молодих лідерів та швидкості реалізації реформ. Федоров мав власне бачення війни, яке презентував президенту, Сирському та начальнику Генштабу. Він підкреслив, що Міністерство оборони під його керівництвом жодного разу не заблокувало рішень Генштабу чи Головнокомандувача, попри розбіжності.
На питання про ультиматум з боку Сирського, Федоров відповів ухильно, зазначивши, що особисто не чув про таке. Він також відповів на запитання про невиконані реформи. Федоров визнав помилку у комунікації з суспільством щодо реформи мобілізації, вважаючи, що план мав бути опублікований та обговорений з експертними групами. Він також розповів про незапущений етап реформи – систему мобілізаційного відбору, яка мала бути запущена до вересня. Федоров планував підписати перший наказ саме того тижня, коли втратив посаду. Він вважає, що новий Головнокомандувач Михайло Драпатий має можливість довести ці зміни до кінця.
Новий Головнокомандувач та технологічні досягнення
Федоров позитивно відгукнувся про нового Головнокомандувача Михайла Драпатого, зазначивши, що вони співпрацювали раніше і мають спільні цінності. Більше того, він порадив президенту призначити Драпатого на посаду. Федоров також прокоментував майбутні зміни в міністерстві, залежно від того, хто займе його місце. Чинний виконувач обов'язків міністра оборони Євгеній Хмара вже почав формувати команду, призначивши двох заступників: Сергія Боєва, який відповідатиме за міжнародний напрям та євроінтеграцію, і Любов Галан, яка займатиметься розвитком людського капіталу.
Окремий блок розмови був присвячений технологіям. Федоров розповів про програму Middle Strike, або «Кримстрайки», – масові закупівлі дронів, які з лютого до червня дозволили збільшити кількість уражених цілей на дистанції 40-60 км з кількох десятків до близько 10 000 на місяць. Міністерство також оголосило закупівлю 150 000 дронів для розвитку внутрішнього виробництва. Логіка полягає в тому, що знищення ворожої техніки та логістики на оперативній глибині зменшує навантаження на піхоту та наступальні дії противника. Була запущена операція «Логістичний локдаун», яка передбачала виділення прямих коштів підрозділам на самостійну закупівлю дронів.
Федоров порівняв процес прийняття рішень на війні з керуванням літаком, де швидкість є ключовою перевагою України над бюрократизованою російською системою. Однак, він зауважив, що вікно можливостей для middle-strike ударів звужується через нарощування Росією засобів РЕБ. Тому він почав розробляти стратегію захисту прифронтових регіонів від дронів зі штучним інтелектом.