На початку повномасштабного вторгнення Росія мала значну перевагу в авіації, далекобійних ракетах та радарах над Україною. Очікувалося, що українські повітряні сили проіснують недовго. Однак, завдяки мобільності та ефективності українських зенітних ракетних комплексів, таких як С-300 і «Бук», російська авіація не отримала свободи дій. Вже навесні 2022 року глибокі проникнення російських літаків у повітряний простір України майже припинилися, хоча Су-35 залишається серйозною загрозою.
Історія створення та модернізації
Су-35 не є абсолютно новою розробкою, а еволюціонував з радянського винищувача Су-27. Цей двомоторний літак, розроблений для протистояння американському F-15, мав вдалу конструкцію, що дозволило створити на його базі ціле сімейство машин, включаючи Су-30, Су-33, Су-34 і, власне, Су-35. Перші експериментальні моделі з'явилися ще в радянський період (Су-27М, Т-10), але через брак фінансування проєкт зупинився. У 2000-х роках, коли стало зрозуміло, що винищувач п'ятого покоління Су-57 не буде швидко прийнятий на озброєння, Росія повернулася до проєкту Су-35. Нова модернізація (Су-35БМ, пізніше Су-35С) отримала посилений планер, цифрову систему керування, нові двигуни, радар та розширений арсенал озброєння. Перший політ сучасного Су-35 відбувся 19 лютого 2008 року.
Загалом, російські військові отримали близько 98 серійних Су-35С до кінця 2020 року. Хоча виробництво триває, точна кількість боєздатних машин у відкритих джерелах невідома, оскільки частина літаків перебуває на ремонті, використовується для навчання або прикриття великих територій.
Тактико-технічні характеристики та обмеження
Су-35 — це великий винищувач, довжиною майже 22 метри та розмахом крил близько 15 метрів. Його значний планер дозволяє розмістити до 11 тонн пального, що забезпечує тривале патрулювання без підвісних баків. Заявлена дальність польоту до 3600 км розрахована на економічний режим і не відповідає реальному бойовому радіусу, який значно менший через витрату пального на зліт, маневри та ракетне навантаження.
Літак оснащений двома двигунами з керованим вектором тяги, що дозволяє здійснювати складні маневри на низьких швидкостях. Максимальна швидкість біля землі становить 1400 км/год, а практична стеля — 18 км. Дозволене перевантаження — до дев'яти одиниць. Однак, в реальному бою ключовою перевагою є здатність швидко набирати висоту та швидкість перед запуском ракети, надаючи їй значний запас енергії.
Максимальне бойове навантаження Су-35 становить 8 тонн, розподілених по 12 точках підвіски. Однак, повне завантаження ракетами та бомбами суттєво знижує дальність, швидкість та маневреність літака. Тому для патрулювання зазвичай використовується змішаний набір ракет.
Радіолокаційна станція ІРБСє з пасивною фазованою антенною решіткою дозволяє виявляти повітряні цілі на відстані до 350 км та супроводжувати до 30 цілей. Однак, реальна дальність виявлення залежить від розміру цілі, її форми, висоти та умов радіоелектронної боротьби. На відміну від сучасних західних винищувачів, Су-35 не має радара з активною фазованою решіткою, що робить його роботу більш помітною для систем радіоелектронної розвідки противника.
Для пошуку цілей також використовується оптико-локаційна станція ОС-35, яка працює за тепловим випромінюванням. Крім того, літак оснащений системами попередження про опромінення, засобами РЕБ, тепловими пастками та дипольними відбивачами, що ускладнює наведення ракет противника.
Загрози та ефективність у війні
Основну небезпеку для українських ВПС становлять ракети середньої дальності R-771 та особливо далекобійна Р-37М. Р-771, запущена з Су-35, дає йому перевагу над українськими винищувачами, які на початку вторгнення використовували менш сучасні ракети R-27. Хоча ймовірність влучання R-771 на відстані понад 100 км невисока, вона змушує українські літаки відвертати, знижуватися та припиняти виконання завдань, тим самим перешкоджаючи атакам.
Ракета Р-37М, попри невідомі точні характеристики, вважається надзвичайно небезпечною. Вона ефективна проти великих літаків, що летять назустріч на значній висоті. Навіть якщо український винищувач вчасно виявляє ракету та маневрує, він змушений реагувати на пуск, відмовляючись від власної атаки, через невизначеність щодо збереження ракетою достатньої енергії для перехоплення.
Су-35 також використовується для боротьби з українською ППО за допомогою протирадіолокаційних ракет Х-31П, Х-31ПD та Х-58. Ці ракети наводяться на випромінювання радарів. Однак, мобільність українських ЗРК, використання макетів та хибних цілей значно знижують ефективність таких атак.
Невдача у боротьбі з мобільною ППО стала однією з головних причин, чому Су-35 не зміг здобути панування в повітрі. Навесні 2022 року Росія змушена була припинити глибокі проникнення своєї авіації в український повітряний простір через високі ризики. Поява західних систем ППО, таких як Patriot, лише посилила цю невизначеність для російських пілотів, адже вони не можуть гарантовано знати про місцезнаходження та готовність українських батарей.
Особливо показовим став випадок 13 травня 2023 року, коли в Брянській області було збито кілька російських літаків та гелікоптерів. За даними української сторони, для цього було застосовано систему Patriot, яка завдала удару з неочікуваної для російських екіпажів відстані. Це змусило Су-35 діяти ще обережніше, переважно патрулюючи над територією Росії або окупованими районами та швидко відходячи під прикриття власної ППО після запуску ракет.
Надманевровість Су-35, хоч і вражає на авіасалонах, в реальному бою має обмежене значення, оскільки більшість атак відбуваються на великих дистанціях. Важливіше першим виявити противника, зайняти вигідну висоту та раніше виконати пуск ракети. Су-35 не є невразливим ні для сучасних ракет «повітря-повітря», ні для зенітних комплексів, таких як Patriot.
Висновки
Станом на 3 серпня 2026 року Росія втратила щонайменше 9 літаків Су-35С, але реальні втрати можуть бути вищими. Су-35 не є ані непереможною суперзброєю, ані невдалим літаком. Це потужний, швидкий і далекобійний винищувач, який має реальні переваги над застарілою технікою. Однак, він не зміг забезпечити Росії панування в повітрі над Україною, яке було заплановане на перші дні вторгнення. Створений для завоювання неба, цей літак понад чотири роки не може вільно діяти над територією України, що є найточнішою оцінкою його бойової ефективності в цьому конфлікті.