Ця новина значуща, оскільки співпраця переходить від простого продажу озброєння до фактичного розгортання північно-корейського ракетного елемента на території Росії. Раніше Північна Корея постачала готові ракети, запуск яких виконували російські військові. Тепер разом із боєприпасами можуть прибути штатні пускові установки і фахівці, які роками працювали з цими комплексами.
Характеристики та небезпека ракет KN-23/24
Ракети KN-23 та KN-24, які майже одночасно повернулися до російських ударів, становлять серйозну загрозу. KN-23 створювалася як північно-корейський аналог російського "Іскандера": мобільна, швидка, здатна летіти за складною траєкторією на сотні кілометрів. Зовні вона дуже схожа на російську 9М723 комплексу "Іскандер-М", але не є прямою копією. Українські фахівці дійшли висновку, що північно-корейські конструктори використовували схожі технічні рішення, але адаптували їх під власну промисловість. KN-23 має більший двигун і власну конструкцію корпусу. Її довжина оцінюється близько 9 м, а діаметр приблизно 1 м. Ракета використовує одноступеневий твердопаливний двигун, що є перевагою порівняно з ракетами на рідкому паливі, оскільки дозволяє зберігати її готовою до запуску.
Заявлена дальність KN-23 залежить від версії, перші випробування демонстрували відстані близько 600-690 км, а збільшені модифікації можуть досягати 800 км. Це дозволяє бити по центральній і навіть глибшій території України. Максимальна швидкість ракети на балістичній ділянці польоту може сягати 5-6 Махів (приблизно 6-7500 км/год). Головна складність збиття KN-23 полягає не лише у швидкості, а й у складній траєкторії польоту: вона може рухатися за низькою, квазібалістичною траєкторією, змінюючи висоту та напрямок. Це ускладнює розрахунки для систем протиповітряної оборони і скорочує час на виявлення та перехоплення.
Для гарантованого перехоплення KN-23 Україні потрібні системи ППО високого класу, такі як Patriot PAC-3, і часто необхідний запуск мінімум двох ракет по одній цілі. Бойова частина ракети може становити від кількох сотень кілограмів до тонни вибухової речовини, що робить її надзвичайно небезпечною для аеродромів, заводів, складів, енергетичних об'єктів та житлових будинків.
Початково ракети KN-23/24 мали проблеми з точністю, значно відхиляючись від цілей. Однак, за даними міжнародних груп, Росія передавала Північній Кореї результати бойового застосування, що сприяло покращенню систем наведення. Наприкінці 2024 року українські джерела повідомляли про помітне зростання точності цих ракет, які почали падати за 50-100 м від цілі. Наведення, найімовірніше, спирається на інерційну систему з можливістю супутникової корекції, яка використовує імпортні компоненти.
KN-24, яка згадується поряд з KN-23, має більш циліндричний корпус і нагадує американський ATACMS. Вона вважається менш далекобійною (до 400 км) і призначена для ударів по аеродромах, штабах та військовій інфраструктурі. Проте основною загрозою для України залишається KN-23 та її збільшені версії через більшу дальність та потужнішу бойову частину.
Наслідки співпраці для всіх сторін
За оцінками української розвідки, від кінця 2023 року до серпня 2025-го Москва отримала близько 150 ракет KN-23 та KN-24. Постійне надходження нових партій, враховуючи досвід бойового застосування, свідчить про фінансування Росією поточного виробництва Північної Кореї. Розгортання нового підрозділу з ракетами, пусковими установками та персоналом у Воронезькій області створює готову систему, здатну до регулярних пусків. Це надасть Росії додатковий запас балістичних ракет, дозволяючи зберегти власні "Іскандери". Північна Корея отримує фінансові ресурси, доступ до результатів реальної війни та практичний досвід для своїх ракетників. Україна ж стикається з серйозною балістичною проблемою, яку можна вирішити лише за допомогою сучасної ППО або знищенням пускових установок і складів до старту.