Незважаючи на заяви турецьких чиновників про безперешкодне судноплавство та дію Конвенції Монтре, заходи, пов'язані із затримкою дозволів, розглядаються як тимчасові заходи безпеки, вжиті через незадовільний стан безпеки судноплавства в Чорному морі. Це дозволяє Анкарі гнучко реагувати на обставини, вмикаючи або вимикаючи ці обмеження за необхідності. Ключовим фактором, що впливає на позицію Туреччини, є Конвенція Монтре 1936 року, яка надає Анкарі контроль над протоками, але одночасно обмежує її право закривати їх для цивільного судноплавства, доки сама Туреччина не перебуває у стані війни.
Мотиви Анкари: безпека, прибуток та статус
Туреччина використовує своє стратегічне положення для балансування між інтересами обох сторін конфлікту, не займаючи жодної сторони. Це дозволяє їй захищати власний статус господаря проток, торговельні інтереси, безпеку своїх моряків та фінансовий прибуток. Затримки з видачею дозволів створюють незручності для обох воюючих сторін, спонукаючи їх до досягнення домовленостей щодо правил гри в Чорному морі, яке є життєво важливим для самої Туреччини.
Наслідки ударів по комерційних суднах в Чорному морі, включаючи загибель турецьких громадян, стали каталізатором для запровадження Анкарою певних заходів. Турки вимагають взаємного мораторію на удари по торгових суднах. За перше півріччя 2026 року через турецькі протоки пройшло понад 40 000 суден, що робить їх одним із найзавантаженіших водних шляхів. З 1 липня Туреччина також підвищила тарифи за прохід протоками приблизно на 15%, що приносить їй дохід, який наближається до чверті мільярда доларів на рік.
Ситуація в Чорному морі ускладнюється глобальними логістичними проблемами, включаючи перебої в Ормузькій протоці, блокаду Червоного моря хуситами та зростання цін на пшеницю. На цьому тлі турецькі затримки можуть посилити тиск на світові ринки. Водночас, удари українських морських дронів по російському тіньовому флоту, хоч і дають результат для бюджету кремля, підвищують ціну морського коридору для України, яка значною мірою залежить від експорту через порти.
Вплив на Україну та позиція США
Після ударів по танкерах біля Новоросійська, зафрахтованих американськими компаніями, США чинять тиск на Київ з вимогою припинити удари по російських суднах, що не підпадають під санкції. Домовленості про невибірковий характер ударів та створення контактних пунктів для обміну даними були досягнуті, але їхня ефективність залишається під питанням.
Турецька політика полягає у створенні незручностей для обох сторін задля досягнення переговорів. Анкара не є ворогом України, продовжуючи утримувати протоки закритими для військових кораблів росії, але й не є її адвокатом. Удари по російській нафтовій логістиці, хоч і впливають на бюджет агресора, водночас підвищують ризики для українського морського коридору. Туреччина діє виключно у власних інтересах, захищаючи свій економічний добробут.
Україні необхідно розуміти, що її економічна незалежність, зокрема через морський коридор, залежить не лише від власних зусиль, а й від позиції Туреччини. Вплив Анкари на світову торгівлю та її здатність регулювати судноплавство є потужним важелем. Тому переговори з Туреччиною мають вестися з позиції сили, враховуючи розчищений власними зусиллями шлях, а не як прохач.