F-35 розглядався як багатоцільовий літак із потужними сенсорами для виявлення цілей та роботи в умовах сучасних систем протиповітряної оборони. Натомість, турецький винищувач, пізніше названий KAAN, задумувався як двомоторний, здатний до тривалого патрулювання, несення більшого запасу палива та озброєння, перехоплення ворожих літаків та боротьби за перевагу в повітрі. Хоча обидва проєкти мали багатоцільовий характер, акценти були розставлені по-різному: F-35 надавав готову ударно-розвідувальну платформу, тоді як національний проєкт був спрямований на створення основи майбутньої винищувальної авіації Туреччини.
Національна програма TFX та виклики співпраці
Паралельно з участю у програмі F-35, 15 грудня 2010 року було схвалено початок національної програми розробки винищувача, спочатку відомої як TFX (тур. Milli Muharip Uçak – національний бойовий літак). Після розгляду різних конфігурацій, було обрано великий двомоторний літак, що обіцяв більшу потужність, простір для електроніки та потенціал для модернізацій. 5 серпня 2016 року управління оборонної промисловості Туреччини уклало угоду з компанією TUSAS, а наступного року долучилася британська BAE Systems для інженерної підтримки. Проте, плани Туреччини зазнали кардинальних змін після рішення закупити російські комплекси С-400 у 2017 році, що призвело до виключення країни з програми F-35 та введення санкцій з боку США.
Втрата доступу до F-35 значно підвищила пріоритетність національної програми KAAN. Тепер від нього вимагалося не лише замінити F-16, але й частково перебрати на себе ударні, розвідувальні та мережеві функції, які планувалося отримати від американського винищувача. Це зробило KAAN максимально універсальним проєктом, але також виявило проблему відсутності власного двигуна відповідного класу. Перші прототипи оснащувалися американськими силовими установками від General Electric.
Прогрес у розробці та випробуваннях
У 2021 році розпочалося виготовлення деталей першого прототипу, який у березні 2023 року перейшов до наземних випробувань і був публічно представлений. 1 травня 2023 року літак отримав назву KAAN. Перший політ відбувся 21 лютого 2024 року і тривав 13 хвилин. Другий політ 6 травня 2024 року тривав 14 хвилин. 31 липня 2026 року другий прототип (індекс P1) розпочав предполітні руліжні випробування. Заявлені характеристики включають довжину до 20,5 м, розмах крил майже 13,5 м, максимальну швидкість 1,8 Маха на висоті 40 000 футів та практичну стелю майже 17 км. Проте, ці характеристики є проєктними, а реальні льотні можливості, зокрема надзвукова швидкість, перевантаження та маса озброєння, ще потребують підтвердження.
KAAN належить до важкого класу літаків, за компонуванням нагадуючи F-22. Турецькі інженери працюють над радіопоглинальними матеріалами та конструкцією кабіни для забезпечення малопомітності. Силова установка наразі використовує американські двигуни General Electric, але в перспективі планується інтеграція власного турецького двигуна TF35300, розробка якого може стати найризикованішим етапом проєкту. Планується оснащення літака радаром з АФАР, комплексом РЕБ, пасивними оптичними сенсорами та інтеграція з безпілотними платформами.
Перспективи та майбутнє KAAN
Основне повітряне озброєння KAAN складатимуть турецькі ракети, такі як ближнього бою Bozdogan та ракети для бою за межами прямої видимості KDAN. Також розробляється ракета Gokhan з прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Для ударів по землі планується інтеграція керованих авіабомб та крилатих ракет. Попри незавершеність багатьох аспектів, у травні 2026 року турецькі ВПС уклали контракт на 20 літаків, а перші поставки очікуються з 2028 до 2030 років. Крім того, у липні 2025 року Анкара підписала контракт з Індонезією на постачання 48 літаків KAAN. Успіх програми KAAN може зробити Туреччину однією з небагатьох країн, здатних самостійно виробляти сучасні важкі бойові літаки.