Вибори під час війни: чи можливі, чи потрібні Україні?

Аналітики та експерти сходяться на думці, що чинна влада, попри всі зусилля, поступово втрачає довіру суспільства. Це частково зумовлено тривалою війною, яка вимагає постійного перезавантаження легітимності, а частково – незрозумілою кадровою політикою та корупційними скандалами, які підривають віру в ефективність державних інституцій.

Дебати навколо виборів та політична суб'єктність

Вибори під час війни – це не лише випробування безпеки, але й серйозний виклик для демократичного процесу. Зокрема, проведення виборів через онлайн-системи, як-от "Дія", викликає сумніви через потенційні ризики фальсифікацій та зламу системи. Натомість, класичні вибори потребують гарантованої безпеки, що в умовах обстрілів є вкрай складним завданням. Відсутність належної протиповітряної оборони та безпекових умов робить проведення виборів ще більш ризикованим.

Важливим аспектом є також суб'єктність Верховної Ради. Багато експертів вказують на те, що нинішній парламент не демонструє достатньої самостійності та часто діє за вказівками, що підриває його легітимність. З іншого боку, Федоров підкреслює, що вибори – це не лише бюлетень, а й момент, коли влада звітує перед громадянами, що є ключовим елементом демократії. Він наголошує, що українська демократія не повинна залежати від доброї волі Кремля, а держава має стати гідною своїх людей, де інституції сильніші за прізвища.

«Ми бачили наших військових, які щодня роблять неможливо. Ми бачили наших інженерів, які за місяці створюють технології, на розробку яких великим міжнародним компаніям потрібні роки. Ми бачили молодих українців, які не чекають, поки хтось вирішить проблему за них. Вони знаходять рішення самі. Ми бачили людей, які після безсонної ночі через обстріли вранці виходять на роботу і продовжують будувати країну. Ми бачили тих, хто втратив дім, бізнес, близьких, але не втратив віру в Україну. І коли ми бачимо таких людей, ми розуміємо: проблема України точно не в українцях. Наші люди вже давно готові до іншої країни. Тепер наша держава повинна стати гідною своїх людей.» — Михайло Федоров (цитата з виступу, інтерпретована).

Призначення нового керівництва в Міністерстві оборони, зокрема Олексія Чернишова, також викликає питання щодо ефективності та швидкості урядових процесів. Довготривалі затвердження кандидатур, як-от в логістиці, свідчать про певні дисбаланси у роботі виконавчої влади.

Корупція як системна проблема

Однією з ключових проблем, яка підриває легітимність влади та довіру суспільства, є корупція. За словами аналітиків, Україна, як гібридна демократія, неминуче стикається з цим явищем. Особливу тривогу викликає формування вертикальної, ручної системи управління, яка сама по собі породжує корупціогенне середовище. Це відрізняється від практики Януковича, де йшло пряме збагачення сім'ї, а тепер спостерігається збагачення функціонерів по вертикалі, що робить систему непрозорою та корупційною.

Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та інші незалежні антикорупційні органи продовжують висвітлювати корупційні схеми, що б'є по довірі до влади. Хоча влада реагує, звільняючи чиновників, корупція продовжує процвітати. Зменшення корупції можливе лише через вдосконалення системи управління, підвищення її прозорості, розділення функцій та інституційну незалежність, а не через розстріли чи ручні накази.

Аналіз виступів свідчить про існування двох моделей управління: старої, яка намагається систематизувати корупцію, та модерної, яка прагне до прозорості та ефективності. Україна, будучи менш ресурсною державою, ніж Росія, не може дозволити собі стару модель, особливо в умовах війни та залежності від західних партнерів, які вимагають прозорих тендерів та боротьби з корупцією.

Наслідки для майбутнього

Поточна ситуація вказує на те, що Україна стоїть на порозі серйозних політичних змін. Втрата легітимності влади, корупційні скандали та відсутність чіткого бачення майбутнього можуть призвести до кризи. Відсутність суб'єктності парламенту та непрозора кадрова політика лише посилюють ці процеси. Можливо, розмови про вибори, які підняв Федоров, є першим кроком до необхідного перезавантаження влади, але механізми його проведення в умовах війни залишаються незрозумілими та небезпечними.

Вихід з цієї ситуації, ймовірно, потребуватиме прозорих рішень, можливо, через Конституційний суд, для визначення можливості проведення виборів. Важливо, щоб будь-які подальші кроки були спрямовані на збереження єдності суспільства та зміцнення демократичних інститутів, а не на подальшу ерозію довіри.