Українців годують імпортним салом: причина здешевлення продукту та стратегічні провали галузі

Основною причиною падіння цін є не зростання пропозиції вітчизняної продукції, а значне збільшення імпорту свинини. За перші сім місяців поточного року Україна імпортувала майже 23 тисячі тонн свинини, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Основні постачальники – Данія (майже половина), Німеччина (близько чверті) та Польща (близько 17%). Імпорт сала та жирів також зріс на третину, і тут лідирує Польща (60%), за якою йдуть Німеччина та Іспанія. Така ситуація парадоксальна, враховуючи статус України як країни, де сало є частиною національної ідентичності.

Африканська чума та розділення ринку

Ключовою проблемою, що підриває українське свинарство, є африканська чума свиней (АЧС), яка не зникає з території країни вже 14-й рік. У 2024 році хвороба призвела до загибелі близько 2 мільйонів голів, що становить до 40% поголів'я порівняно з попереднім роком. Ринок фактично розділився на дві частини: великі промислові комплекси, які нарощують поголів'я (плюс майже 8% на рік) завдяки інвестиціям у генетику та біобезпеку, та господарства населення, де поголів'я скоротилося на чверть. Це зумовлено високими ризиками, відсутністю належної біобезпеки на присадибних ділянках та несвоєчасними або недостатніми компенсаціями від держави.

Загальне поголів'я свиней станом на середину року становило близько 4,6 мільйона голів, що на 4% менше, ніж торік. Паралельно спостерігається падіння закупівельних цін на живу вагу: якщо восени минулого року за кілограм давали близько 100 грн, то зараз ціна впала до 74-75 грн, а в липні сягала 65 грн. Це майже на третину менше, ніж раніше. Здешевленню також сприяє зниження цін на корми, зокрема кукурудзу, яка подешевшала з майже 10 000 грн за тонну до семи тисяч. Це знижує собівартість виробництва, але загальна тенденція до зниження цін на полиці зумовлена також зменшенням купівельної спроможності населення.

Імпортна залежність та втрачені можливості

Ситуація, коли Україна, маючи потенціал для самозабезпечення, імпортує свинину, є наслідком стратегічної нездатності держави вирішити проблему АЧС та створити умови для розвитку вітчизняного виробництва. В той час як Україна експортує зерно (кукурудзу, сою), яке потім переробляється на свинину за кордоном і повертається в Україну як імпортний продукт, власні виробники стикаються з викликами. Вартість вирощування кілограма живої ваги в Україні є однією з найнижчих у світі (менше євро), тоді як у Європі вона перевищує два євро. Ця перевага не використовується через хвороби та відсутність ефективної системи ветеринарного контролю, біобезпеки та компенсацій.

Крім того, значний вплив на галузь мають перебої з електропостачанням. Електрика є другою за обсягом статтею витрат на свинокомплексах. Вимкнення світла змушує використовувати дорожчі генератори, що призводить до зростання собівартості продукції та погіршення умов утримання тварин. Таким чином, російські обстріли енергетичної інфраструктури опосередковано впливають на ціну українського м'яса.

Перспективи та практичні поради

Здешевлення сала є тимчасовим явищем. Восени очікується сезонний сплеск попиту, а також зростання світових цін на м'ясо. Ефект дешевого імпорту може вичерпатися, враховуючи експорт української птиці до Європи. Прогнозується зростання цін до 10% до кінця року. Для споживачів кінець літа – початок осені є сприятливим періодом для створення запасів. Для виробників важливими індикаторами є ціна на живу вагу: стабільне значення нижче 65 грн свідчить про надлишок пропозиції, вище 85 грн – про дефіцит. Ціна кукурудзи вище 10 000 грн за тонну вказує на зростання собівартості.

Національний міф про українців як найбільших «салоїдів» світу, який часто використовується для формування образу країни, виявився перебільшенням. Рекордсменами за споживанням сала є данці, які тепер є одними з головних експортерів свинини в Україну. Це підкреслює іронію ситуації, коли країна, що має традиції свинарства, змушена імпортувати один зі своїх ключових продуктів через власні провали у стратегічному управлінні галуззю. Відсутність системного підходу, ефективної ветеринарної служби та компенсаційних механізмів призводить до залежності від імпорту та втрати економічного потенціалу.