Олександр Попов: Про війну, втрату близьких та любов до Лук'янівки

Розмова відбулася в районі Лук'янівки, який Олександр Попов називає своїм найріднішим. Актора вразило, що ведуча досі живе в цьому районі, враховуючи складну ситуацію з обстрілами. Він зізнався, що, попри всі випробування, не має наміру залишати це місце, адже воно для нього є синонімом дому. Попри можливі небезпеки, які приносить війна, актор знаходить сили триматися завдяки роботі, спілкуванню та любові до свого міста.

Особисті трагедії та шлях до зцілення

Олександр Попов розповів про складні особисті переживання, які не пов'язані лише з війною. Чотири роки тому він розлучився після чотирирічного шлюбу. Причиною стали тривалий режим "ось-ось війна закінчиться" та життя на відстані, коли дружина виїхала до Лондона. Актор зізнався, що для нього стосунки на відстані не спрацьовують. Попри це, вони з колишньою дружиною зуміли зберегти дружні стосунки, бо для обох це важлива людина.

Окремо актор зупинився на темі втрати близьких. Півтора року тому померла його мама. Перед цим вона пережила складну боротьбу з онкологією кишківника. Олександр зізнався, що його мати втратила сенс життя після смерті батька у 2014 році та загибелі сестри ще до повномасштабного вторгнення, під час пандемії COVID-19. Він згадав, як доводилося нести рідну людину в душ, щоб привести до тями, та як самотужки доглядав за племінницею. Втрата матері, батька та сестри стала для нього величезним ударом, і він зізнався, що лише зараз починає відходити від цього, працюючи з психологом.

Для боротьби з емоційним станом Олександр Попов звернувся до психотерапії. Він підкреслив, що війна відіграє значну роль у його стані, але й особисті втрати є вагомим чинником. Він також відзначив, що намагається займати себе роботою, хобі, зокрема боксом, щоб не залишатися на самоті зі своїми думками.

Незламність духу та любов до Києва

Попри все, Олександр Попов не планує покидати Лук'янівку, яку називає своїм домом. Він вважає, що росія намагається досягти мети – змусити українців втікати, але він не піддасться цьому. Актор зазначає, що навіть під час війни, коли навколо відбуваються жахливі події, важливо знаходити сили жити далі, працювати та підтримувати одне одного. Особливо він наголошує на важливості щирості в сучасному світі, коли люди втомилися від "красивої картинки" в соцмережах і потребують правди та підтримки.

Лук'янівка для актора – це не просто район, це його особистий простір, який він обожнює. Він згадує, як вперше приїхав сюди вступати до театрального університету, жив у гуртожитку, а згодом, поживши в інших районах Києва, все одно повернувся сюди. Навіть попри постійні прильоти та обстріли, він не планує залишати це місце, вважаючи його своїм, рідним.

Він також розповів про те, як важко йому переживати розлуку з дружиною, хоча вони й залишилися друзями. Після початку повномасштабного вторгнення його дружина виїхала до Лондона. Попри те, що він не відкидає можливості стосунків на відстані, він розуміє, що це складний шлях, який для них не спрацював.

Синхронізація зі своєю ідентичністю

Олександр Попов також висловився щодо важливості української мови та культури. Він вважає, що вивчити мову своєї держави та усвідомити свою ідентичність – це обов'язкова навичка для збереження себе в Україні. Актор наводить приклад своєї мами, яка виросла в Росії, але з часом почала говорити українською, і це прийшло природно через оточення та контент. Він наголошує, що агресивний супротив всього українського, зневага до рідної мови та культури є неприйнятними. Навіть якщо вивчення мови дається складно, важливо підтримувати українське, купувати книжки, і з часом українська мова прийде сама.

Актор згадав і складну історію своєї сім'ї, зокрема, походження матері та батька. Він розповів про драматичну долю своєї бабусі, яка пережила складні моменти дитинства, а також про те, як його дідусь з Ростовської області зустрівся з бабусею, корінною киянкою, і вона, попри шок від переїзду до хутора, обрала кохання та родину. Актор також згадав про родинні історії, які свідчать про складні стосунки з Росією та вплив радянщини на ідентичність, але наголосив на важливості усвідомлення та вивчення власної історії.

Професія, друзі та майбутні мрії

Олександр Попов також розповів про свою кар'єру. Він згадав, як прийшов на канал "1+1" як актор, а не просто ведучий, і як керівництво завжди йшло йому назустріч, дозволяючи поєднувати роботу на телебаченні зі зйомками та театральними гастролями. Він цінує команду "Сніданку" як свою родину. Незважаючи на паузи в кінозйомках, актор не втрачає надії на нові проєкти, а поки зосереджується на театрі, де грає в двох антрепризах.

Актор підкреслив, що для нього театр – це насолода, а партнерство з колегами, такими як Ярослав Шахторін, є джерелом натхнення. Він також висловив свою вдячність продюсерам, які створюють вистави "з вау-ефектом", а не просто заради заробітку. Він вірить, що культура має триматися, і це те, що допомагає українцям виживати у складні часи.

Щодо особистого життя, Олександр Попов зізнався, що мріє про надійний тил, сім'ю та дітей. Він відкритий до нових стосунків, але не ставить собі за мету "схопитися за когось". Важливо, щоб це була людина, з якою можна переживати труднощі разом. Він також розповів про свій досвід мобілізації та про те, як важко йому було пережити втрату мами, отримавши бронювання на каналі після цього.

Олександр Попов згадав про свої мрії стати продюсером та знімати кіно. Він впевнений, що має хист до цього, але поки що зосереджений на заробітку та надійному майбутньому. Він також поділився, що його любов до Лук'янівки ґрунтується на глибокому відчутті приналежності – це його дім, його люди, його мова, його пам'ять, навіть попри всі шрами та страждання, які переживає район.