"Кораблі-вбивці": як старі судна повільно нищать українських моряків

Однією з ключових прихованих небезпек на старих суднах, зокрема на балкерах, є азбест. Цей природний мінерал, що широко використовувався у суднобудуванні завдяки своїй вогнестійкості та теплоізоляційним властивостям, при пошкодженні виділяє мікроскопічні волокна. Ці волокна, потрапляючи в дихальні шляхи моряків, можуть роками залишатися в організмі, спричиняючи важкі захворювання, такі як азбестоз, рак легенів та мезотеліома. Навіть через 15-30 років після впливу ці речовини можуть проявитися, приводячи до фатальних наслідків.

Джерела небезпеки на борту

Азбест міститься у теплоізоляції парових трубопроводів, котлів, вихлопних систем, а також у вогнезахисних плитах, ізоляційних панелях та матеріалах навколо труб. Особливо небезпечним є вдихання волокон азбесту, що вивільняються під час пошкодження або обробки матеріалів, що його містять. Незважаючи на відсутність миттєвих симптомів, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) підтверджує канцерогенність азбесту для людини. Тривалий прихований період розвитку захворювань робить діагностику та доведення причинно-наслідкового зв'язку вкрай складними.

Крім азбесту, причиною проблем зі здоров'ям у моряків можуть бути стреси, перепади тиску, вплив небезпечних хімічних речовин, якими перевозять судна, а також вібрація та радіохвилі. Однак, довести причинний зв'язок між умовами праці на конкретному судні багато років тому та поточним станом здоров'я для отримання компенсації – надзвичайно складне завдання.

Шляхи отримання компенсації: мізерні шанси

Отримати компенсацію за професійні захворювання, спричинені умовами праці на морі, теоретично можливо, але на практиці ймовірність цього вкрай мала. Для цього необхідно зібрати вичерпні докази, включаючи повну медичну документацію, встановлення причинно-наслідкового зв'язку, ідентифікацію конкретного судна, року його побудови та періоду роботи на ньому, а також підтвердити наявність азбестомістких матеріалів. Наступним кроком є встановлення судовласника та його страхової компанії, що існували в той час. Цей процес часто ускладнюється банкрутством компаній або втратою документації.

Визначення юрисдикції для судового процесу також є проблематичним. Судитися в Україні, за словами юриста, малоперспективно через віддаленість українських суддів від специфіки морських справ. Оптимальним варіантом є юрисдикція реєстрації судовласника або страхової компанії, що вимагає залучення іноземних адвокатів та значних фінансових витрат. Хоча позитивні прецеденти для іноземних моряків існують, вони рідкісні та надзвичайно дорогі для українських родин, ставлячи їх перед вибором: витрачати останні кошти на боротьбу з невідомим результатом, або відмовитися від претензій.