Історія російських авіаційних розробок часто супроводжується великими очікуваннями, що не завжди підтверджуються реальністю. Прикладом слугує літак Су-47 "Беркут" з переднім розташуванням крил, який так і залишився експериментальним зразком. Сьогодні Росія намагається подолати розрив між прототипами та боєздатними серійними машинами, але три ключові проекти – PAK DA, Су-75 та Су-57 – демонструють різні стадії розробки та виробничі проблеми.
PAK DA: Невидимий стратег чи повітряний міф?
Проект перспективного авіаційного комплексу для дальньої авіації (PAK DA) існує майже два десятиліття. За задумом, він має стати новим стратегічним бомбарником, що замінить Ту-160, і бути аналогом американського B-2 Spirit, забезпечуючи високу дальність польоту та малопомітність. Проте, на відміну від легенд, PAK DA досі не піднявся в небо. Відсутні кадри першого польоту, офіційні демонстрації чи фото повноцінного льотного прототипу. Громадськість бачить лише комп'ютерні рендери та фрагменти технічної документації. Це породжує питання про реальний стан розробки та про те, чи існує щось, окрім красивих зображень.
Історія PAK DA розпочалася після розпаду СРСР, коли стало зрозуміло, що застарілі Ту-95МС та модернізовані Ту-160 потребують заміни. На тлі появи американського B-2 Spirit, який використав технології "літаючого крила" та стелс-технології, російські проектанти також почали розглядати концепцію малопомітного літака. Початково обговорювалися різні варіанти, включаючи вдосконалення концепції Ту-160, але згодом акцент змістився на "літаюче крило" для зменшення радарної видимості. Основні концептуальні роботи були завершені до 2014 року. За заявленими характеристиками, PAK DA мав би дальність польоту понад 10 000 км, бойове навантаження до десятків тонн, сучасні системи радіоелектронної боротьби та навігації. Однак, перехід від концепції до реального виробництва виявився надзвичайно складним. Проблеми з розробкою нових матеріалів, електроніки, а також необхідність паралельного відновлення серійного виробництва модернізованих Ту-160М на авіаційному заводі в Казані, призвели до значних затримок. Вплив міжнародних санкцій, особливо на постачання високотехнологічних електронних компонентів, додатково ускладнює ситуацію, ставлячи під сумнів реальність створення цього амбітного проекту.
Су-75 "Checkmate": Експортна надія чи чергова презентація?
Легкий однодвигунний винищувач Су-75 "Checkmate" був представлений у 2021 році як потенційна експортна альтернатива американському F-35. Росія активно просувала цей проект, намагаючись зацікавити потенційних покупців з ОАЕ, Індії, В'єтнаму та Аргентини. Однак, попри вражаючу презентацію, включаючи масштабну рекламну кампанію та присутність вищого керівництва, публіці був показаний лише повномасштабний макет, а не льотний прототип. Заявлені характеристики включали максимальну швидкість близько 1.8 Маха, бойове навантаження до 7400 кг та дальність близько 2900 км. Проте, ключові компоненти, як-от двигун "Виріб 30", перебували на стадії розробки, а вартість літака оцінювалася в $25-30 мільйонів.
Після презентації проект зіткнувся з численними труднощами. Санкції, запроваджені після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, значно ускладнили доступ до необхідних електронних компонентів та технологій. Фінансування переорієнтувалося на актуальні військові потреби, що призвело до подальших затримок. Обіцяний перший політ у 2023 році не відбувся, а заяви про будівництво двох тестових одиниць наприкінці 2025 року згодом змінилися повідомленнями про створення одного експериментального зразка. Станом на середину 2026 року жодна країна відкрито не оголосила про придбання Су-75, а інформація про початок серійного виробництва відсутня. Таким чином, "Checkmate" залишається проектом, що існує переважно на папері та презентаційних матеріалах, з невизначеним майбутнім на глобальному ринку озброєнь.
Су-57: П'ять поколінь чи чотири з половиною?
Винищувач Су-57, який позиціонується як російський аналог американських F-22 та F-35, перебуває в розробці понад 20 років. Попри заяви про його п'яте покоління, реальна ефективність та малопомітність машини викликають сумніви. Фотографії, зроблені під час міжнародних авіашоу, демонструють недоліки в якості збірки, включаючи нерівні стики панелей, незакручені гвинти та неповністю закритий відсік озброєння. Ці недоліки суттєво впливають на показники стелс-технології.
Порівняльний аналіз ефективної площі розсіювання (ЕПР) показує значну перевагу американських винищувачів: для F-35 вона становить 0.001-0.005 м², а для F-22 – до 0.0001 м², тоді як для Су-57 цей показник становить 0.1-0.5 м². Це означає, що російський винищувач виявляється радарами на значно менших відстанях. Конструктивні особливості, такі як круглі сопла двигунів та менш оптимізована геометрія, також відрізняють його від американських аналогів. Крім того, значна частина випущених Су-57 використовує двигун від попереднього покоління (АЛ-41Ф1), тоді як розроблений для нього новий двигун "Виріб 30" (АЛ-51Ф1) пройшов перший політ ще у 2017 році, але досі перебуває на стадії випробувань. Це призвело до ситуації, коли серійні машини не мають повноцінного двигуна п'ятого покоління. Реальна бойова ефективність Су-57 також обмежена, про що свідчить його обережне використання російськими військами та неодноразове виявлення українськими радарами. Обмежений експортний успіх, як-от вихід Індії з проекту FGFA, додатково підкреслює проблеми проекту, який став найдорожчою авіаційною програмою в історії сучасної РФ, але досі не досяг заявленого рівня бойової готовності та малопомітності.