Кінбурнська коса з початком війни з усіх приморських курортів України опинилася у найважчому становищі. Через свою близькість до лінії фронту, віддаленість від адміністративних центрів (як українських, так і окупаційних), Кінбурн та його мешканці залишилися віч-на-віч із постійними пожежами.
Край Кінбурнської коси в довоєнні роки був популярним місцем відпочинку українців, які віддають перевагу відокремленому дозвіллю в лісистій зоні біля моря.
Завдяки побудованому тут причалу фірми «Нібулон», у це місце здійснювалися регулярні перевезення комфортабельними суднами на підводних крилах з Миколаєва та Очакова.
Через свою популярність пляжі району причалу були впорядковані. Тут була інфраструктура – кафе, пляжні атракціони, навіси, парасольки, шезлонги, душ, туалет і баки для сміття. На даний момент цього всього не залишилося – все зруйновано та спалено.
Центральна частина чорноморського узбережжя Кінбурнської коси в районі села Покровка була не такою популярною серед масових туристів, зате її облюбували любителі неформального відпочинку. Художники, музиканти, хіпі, нудисти та просто любителі пожити в наметі на березі, джипери, байкери. Багато хто з тих, хто до захоплення Криму у 2014 році відпочивав у Лисій бухті, на Фіоленті, Тарханкуті чи Мангупі стали приїжджати до Покровки.
З початком повномасштабної війни пожежі на Кінбурнській косі продовжуються щодня, причому по кілька вогнищ займання одночасно. Ліс навколо трьох сіл – Покровки, Василівки та Покровських хуторів – повністю вигорів.
На морі вздовж узбережжя Кінбурнської коси поверхня води вкрита попелом і шматками згорілої кори. У повітрі дим і запах гару, від нього нема де сховатися.
Для корінних жителів Кінбурнської коси ліси ці дорожчі за життя. Вони були посаджені на чистому піску зусиллями місцевого лісгоспу, дідами нинішніх мешканців у середині минулого століття. Багато лісників тоді ця робота звела в могилу, оскільки для вкорінення та захисту молодого лісу від шкідників у СРСР використовувалися небезпечні для людини отрути. Тепер їхні онуки ризикують своїм життям та здоров'ям, рятуючи Кінбурнський ліс від знищення.
Нечисленне населення Кінбурнської коси зараз перебуває в умовах, коли порятунок потопаючих — справа самих потопаючих. Точніше, згоряючих, бо гасити лісові пожежі в змозі тільки вони, більше нема кому. В окупації, без прибутків, без підвезення продовольства, навіть без можливості виїхати.
Нагадаємо, що ще на початку травня почались сильні пожежі на Кінбурнській косі. Вогонь вже тоді не було чим гасити - техніку і паливо забрали російські військові, які контролювали виїзд на материк. Волонтери та місцеві самотужки збирали бензин та каністри, а також деталі для ремонту пожежних машин. Ситуація з гасінням ускладнена тим, що в лісі розбита техніка, розтяжки та міни, які не розірвалися.
Читайте також: Растяжки, мины, адский огонь: РФ уничтожает заповедную Кинбурнскую косу на юге (видео)