Тому що влада як така делегітимізована остаточно і безповоротно після панамо-офшорного скандалу. Делегітимізована для народу. З цього моменту уже ніщо не має значення. Ні уряд, ні спікер, ні генпрокурор – нічого і ніхто. Для народу це не влада – а просто прізвища чергових негідників.
Люди стежать за політикою суто з зоологічного інтересу – до чого там іще додумаються? Генпрокурор без юридичної освіти. 12-річне навчання. В останню мить свого спікерства Гройсман збільшує зарплату нардепам. Погані ідуть на посади, непогані ідуть у відставку. Польський рокер буде приватизовувати Укрзалізницю. Нардепи смачно матюкаються прямо в мікрофон. Тушки мігрують між фракціями. Хто там із ким домовився – все це їхній міжсобойчик, тому що для народу влади вже не існує. І вони (верхи) це знають. Тому і роблять те, що роблять. Це їхній ва-банк. Скупляють активи, звільняють антисистемних людей, віддають цілі галузі кому треба – тому що вони все розуміють. Вони розумніші. Їм пощастило з народом баранів. Який, живучи в епоху інтернету і вседоступної інформації, на перше місце рейтингу ставить Юлю, на друге ОпоБлок, на третє – Садового, на четверте – любителя панамок і далі по списку знайомі прізвища, які вже десятиліттями розважають стадо.
Люди ніяк не можуть визнати, що це вже фініш. Невже хтось вірить, що в Україні коли-небудь буде достойна влада, яка лишить після себе хороший слід, а не послід? З таким виборцем – ніколи. Кожен топ-політик має свій фан-клуб люмпенів, які ледве оплачують комунальні послуги, зате отримують оргазм, коли сфоткаються біля вождя. Понад 80% не довіряє парламенту – зате всі парламентські партії (крім НарФронту) впевнено проходять, а деякі – з вищими результатами. При цьому майже 60% населення вимагають оновлення. Психіатрія.
Можна спостерігати за безкінечним поглибленням дна і вважати, що якось воно буде, тому що ми нащадки козаків і слава Україні. Але все це в нікуди. Дно не має дна. Ми створили анти-Державу. Вона покликана працювати проти громадянина. Її системна функція – гіперприбуток для істеблішменту. Вона захищається законами, прийнятими для себе. Вона себе шикарно обслуговує. Її основний здобуток – народ, якому прищеплено стокгольмський синдром і який приречений жити в анти-Державі, де все навиворіт. Вони захочуть – проведуть собі вибори і домовляться про перерозподіл. Не захочуть – не проведуть. Якщо треба – підженуть закон під одну людину, водночас зарубають закон, потрібен для мільйонів. Це не наша гра, не наша територія, не наші важелі.
Креативна частина суспільства програла тій, яка ходить на вибори і фоткається з лідерами. Можна робити сотні гарних громадських ініціатив - але ні на що вони не впливають. Тому що фан-клуби люмпенів живуть своїм паралельним життям і творять свої діла біля урн з бюлетенями. Це інша реальність. Дурних і наївних людей кількісно більше. А вибори – це підрахунок кількості.
Я ніколи не даю рецептів, що робити, хоча маю їх. Тому що рятувати ситуацію нема смислу. Їй треба дати дійти до кінцевої фази абсурду. Ним особисто для мене стане спец.статус Донбасу. Оце вже буде крапка. Дочекатись не можу, щоб сєпарів наділили супер-правами в безправній Україні. Це буде апофеоз анти-Держави, яка з казни платитиме гроші за українофобію. Сподіваюся, це дасть змогу альтернативній Україні з чистою совістю валити все дощенту. Скоро.