Шкільний терор: як захистити дитину від цькування однолітків

Блоги

22.08.2018 14:29 (Оновлено 22.08.2018 в 14:30)

Вадим Гуцул, «Украинская правда»

Блоги

​Ось-ось почнеться новий навчальний рік. В деяких дітей саме лиш думка про це може викликати жах.

Причина – страх знову опинитися в епіцентрі знущань однокласників.

Проблему цькування серед підлітків важко назвати новою.

За даними Дитячого фонду ООН, упродовж останніх кількох місяців 67% дітей стикалися з випадками булінгу.При цьому 24% українських школярів вважають себе жертвами насилля з боку однолітків. Ще 40% опитаних воліють мовчати про свої проблеми з однокласниками і не розповідають про них дорослим, продовжуючи терпіти знущання, а 43% зізналися, що вирішили не ставати на захист потерпілих через страх опинитися на їх місці.

Агресивна поведінка дитини щодо своєї жертви є свідомим вибором і може проявлятися у різних формах:

• Фізичний боулінг (штовхання, бійки, стусани, ляпаси…)
• Психологічний (словесні приниження, лайки, ігнорування, погрози, маніпуляції, шантаж)
• Економічний (крадіжки, навмисне пошкодження речей, вимагання грошей)
• Сексуальний (принизливі жести, прізвиська, образи сексуального характеру, примусові зйомки на відео під час перевдягань)
• Кібербулінг (приниження в соцмережах)

Практика показує – коли школяр періодично стає жертвою цькувань однолітків, він соромиться про це говорити або навіть знаходить виправдання агресорам.

Якщо ви помітили, що на тілі вашої дитини є синці чи вона постійно у пригніченому настрої, обов’язково знайдіть час і з’ясуйте ситуацію.

Щоб розмова була більш ефективною, дотримуйтесь таких порад:

• Поясніть сину чи доньці, що вони можуть завжди на вас покластися.
• Запевніть, що не звинувачуєте дитину в ситуації, яка склалася.
• Будьте максимально терплячими. Далеко не у всіх випадках, школярі, які піддалися насиллю, готові одразу розповісти про свої проблеми дорослим.
• Поясніть, що про випадки булінгу потрібно повідомляти старших. І при цьому не слід помилково плутати пліткування з піклуванням про власне життя та здоров’я.
• Зверніться за допомогою до вчителів, адміністрації школи та психолога.

Не менш терпляче потрібно поводити себе батькам дитини-агресора.

- Найперше слід з’ясувати мотиви насильницької поведінки.

- Не треба погрожувати чи карати. Як свідчать психологи, агресія може бути прямою ознакою серйозних емоційних проблем у підлітка. Саме тому варто розглянути варіант консультацій у кваліфікованого психолога. Консультацію як батьки, так і діти можуть отримати в телефонному режимі, зателефонувавши в Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103.