І хоча повноваження президента безпосередньо з економічною політикою не пов’язані, він, тим не менш, має важелі, які впливають на економіку країни прямо або опосередковано.
З якими ж економічними викликами стикнеться Володимир Зеленьский та його команда? І що варто робити у відповідь?
Перший виклик – це необхідність пройти період пікових виплат за зовнішнім боргом без порушення макроекономічної стабільності.
Протягом 2019-2021 років Україна має виплатити понад $20 млрд, значну частину якого бажано перекредитувати.
Для успішної роботи на зовнішніх ринках абсолютно необхідною передумовою є продовження співпраці з МВФ, а отже – виконання закладених в поточній програмі stand-by структурних маяків, серед яких реформування податкової та митної служб, посилення банківського нагляду, закон про розподіл повноважень Нацфінпослуг між двома іншими регуляторами тощо.
Останнім часом до вже визначеного переліку додались нові питання, як-то завдання відновлення кримінального покарання за незаконне збагачення, що є одним з важливих компонентів боротьби з корупцією.
МВФ та інші міжнародні донори також будуть дуже уважно слідкувати за перебігом судових процесів, які стосуються націоналізації ПриватБанку і які в першій інстанції виграв Ігор Коломойський.
Політична воля підтримати правильні кроки попередньої влади та захистити рішення про націоналізацію ПриватБанку стане одним з тестів на рішучість новообраного президента боротись з корупцією та протидіяти олігархам.
Другий виклик – це потреба залучення в українську економіку значного обсягу інвестицій, що дозволить модернізувати виробничі процеси, підвищити продуктивність і стимулювати економічне зростання.
Сприятливий інвестиційний клімат створюється сукупністю різних факторів, серед яких хочеться виділити декілька:
Забезпечення верховенства права та ефективного захисту прав власності.
Це означає дієву підтримку президентом подальшого реформування системи правосуддя, у тому числі судів, прокуратури, СБУ, поліції. Це також означає підтримку подальших кроків у боротьбі з корупцією, як у царині покарання за корупційні дії, так й, найголовніше, у царині подальшого звуження можливостей для корупції.
Світовий досвід показує, що саме звуження можливостей для корупції є найбільш дієвим способом досягнення довгострокового антикорупційного ефекту.
Позитивна новина – саме тут в України вже є важливі досягнення, які треба зберегти. Наприклад, онлайн система державних закупівель ProZorro, автоматизація повернення ПДВ, реформування ринку газу, незалежні наглядові ради в державних компаніях, незалежні регулятори, прозорі реєстри.
Але є й серйозні виклики, наприклад, реформування податкової та митної служб, де зміни активно гальмуються.
Окреме питання – це захист прав інтелектуальної власності, що є передумовою інновацій. На сьогодні Україна має якісне законодавство в цій сфері, але великі проблеми з правозастосуванням. І ми знову вертаємось до реформи правосуддя, а також розвитку правової культури в країні.
Підтримка незалежності Національного банку та збереження інфляційного таргетування, що є наріжним каменем для забезпечення низької інфляції. На сьогодні незалежність НБУ – це одне з найважливіших досягнень попереднього раунду реформ, втрата якої матиме погані наслідки для економіки України та для відносин країни з міжнародними інвесторами та донорами.
Підтримка повноцінної реалізації Угоди про асоціацію, у тому числі поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС. Зобов’язання, взяті Україною, вже містять порядок денний реформ на найближчу п’ятирічку, а їх результатом буде не лише зростання експорту, але й створення сприятливого та зрозумілого для міжнародних гравців бізнес-клімату в країні.
Третій виклик – енергетична незалежність країни.
У 2019 році мають бути підписані нові домовленості з Росією щодо транзиту газу.
Перший раунд переговорів відбувся на початку року, але далі переговори були відкладені до травня, тобто фактично до періоду після президентських виборів.
Захист новообраним президентом інтересів України у цих переговорах та підтримка боротьби Нафтогазу за виконання рішення Стокгольмського арбітражу щодо виплати Газпромом $2,6 млрд на користь України – це ще один тест на спроможність Володимира Зеленського та його команди справлятися з актуальними економічними і безпековими завданнями країни.
Чи зможе команда нового президента впоратись з цими викликами, поки незрозуміло. Але дуже хочеться, щоб змогла, бо це питання добробуту кожного – й тих, хто голосував "за", й тих, хто голосував "проти".