У середині 2026 року геополітичне протистояння між Іраном та коаліцією під проводом США, що тривало з осені 2023 року і досягло піку в лютому, завершилося умовним «рахунком 2:2» після основного часу, зануривши світову економіку у фазу невизначеності. Хоча ринки нафти реагують зниженням цін, що наближаються до довоєнних мінімумів, а долар зміцнюється, аналітики застерігають, що «матч» ще не завершено, і переможців наразі немає, залишаючи інвесторів та країни-спостерігачі з гірким відчуттям невизначеності.
Конфлікт, який розвивався за сценарієм напруженого футбольного поєдинку на неіснуючій «Арені Ормуз», показав як військове домінування, так і несподівану стійкість сторін. У той час як коаліція, що включає США як граючого тренера та Ізраїль як форварда-індивідуаліста, володіла м'ячем 75% часу, Іран, граючи у «глухій обороні», зумів завдати відчутних «дальніх ударів» по світовій економіці, незважаючи на внутрішні труднощі.
Ескалація та неочікуваний «камбек» Ірану
Початкова розминка перед основним матчем відбулася 7 жовтня 2023 року, коли Хамас – «фармклуб» Ірану – атакував Ізраїль. У відповідь Ізраїль у 2023-2025 роках провів «зачистку» в Газі, а в червні 2025 року за підтримки США здійснив 12-денний «обстріл» Ірану з метою «обнулити» загрозу ядерної зброї, що не принесло бажаного результату.
Кульмінація першого тайму настала 28 лютого 2026 року, коли «обезголовлюючий удар» вивів з гри багаторічного лідера та капітана команди Ірану Алі Хаменеї. Очікувалося, що без лідера «бетонний автобус» іранської оборони розсиплеться. Проте вже 8 березня відбулася неочікувана «заміна»: на поле вийшов син капітана, який за 8 днів заново зібрав команду, і «автобус» вистояв. Це стало ключовим «сейвом століття» для Ірану, який продемонстрував стійкість перед обличчям втрати свого керівника.
Економічні «штрафні» та дипломатичні маневри
У відповідь на тиск коаліції, Іран застосував своє фірмове економічне «зброю», здійснивши «дальні удари» по арабських країнах-болільниках коаліції та перекривши ключовий вихід зі «стадіону» – Ормузьку протоку. Незважаючи на заборону ООН стягувати мито за прохід суден, Іран винахідливо перейменував його на «навігаційно-екологічний сервісний збір», ефективно заробляючи до 2 мільйонів доларів з великих танкерів.
Незважаючи на те, що система відеофіксації (VAR) не змогла дати однозначного вердикту щодо «закриття» протоки, адже судна з Китаю та Індії продовжували проходити, а США частково перекривали прохід вже на виході, цей хід став частиною тиску. До перерви 17-18 червня було підписано Ісламабадський меморандум, що засвідчив рахунок 1:1. У перерві США змінили тактику, відмовившись від «зміни режиму» на користь «угоди», що спричинило невдоволення Ізраїлю, але згодом призвело до відновлення проходу через протоку 22 червня на 60-денний термін.
Автоголи та тактичні промахи сторін
Аналіз «матчу» показує низку як успіхів, так і прорахунків з обох боків:
- Голи коаліції: Тотальне володіння м'ячем (75%), військове домінування, та змушення Ірану до переговорів.
- Голи Ірану: Виживання після усунення лідера, «камбек» з позиції капітуляції до угоди, успішні «дальні удари» по світовій економіці.
- Автоголи Ірану: Значний збиток власній економіці: інфляція 400%, рис подорожчав майже втричі, яйця більш ніж утричі, масло вчетверо. Загроза Ормузької протоки стає менш ефективною, оскільки країни шукають обхідні маршрути.
- Автоголи коаліції: Промах по «пустих воротах» – не вдалося досягти зміни режиму. Втрата підтримки союзників (відсутність НАТО в Ормузі). «Жовта картка» за грубу гру, що призвела до репутаційних втрат.
Ізраїль, незважаючи на статус «найціннішого гравця» за індивідуальною статистикою, стикається з командним провалом: основна загроза (ядерна програма Ірану) не ліквідована, а переговори між Ізраїлем та Ліваном щодо «фармклубу» Хезболли описані як «аварія потяга».
Економічні наслідки: Між страхом та оптимізмом
««Нічия на зараз об’єктивна. Переможців немає. Матч ще не дограний, тому врешті-решт переможець може з’явитися, а може бути все так і закінчиться, або перейде в стадію пенальті, і будь-хто, хто кричить, що Іран переміг, а США програв, або навпаки, ну це всього лише хотілки, це видача бажаного за дійсне будь-яку сторону».» — Аналітик HUGS.FUND.
Наслідки цього геополітичного протистояння вже відчуваються на світових ринках. Ціни на нафту перебувають на тримісячному мінімумі, наближаючись до довоєнних позначок близько 70 доларів за барель. Однак ціни на бензин не знижуються так швидко, що викликає питання у США та інших країнах. Страхи щодо нової хвилі інфляції поступово спадають, хоча можливі проблеми з урожаєм у 2027 році ще можуть стати причиною продовольчої кризи.
Фондові ринки, що спочатку різко обвалилися, зараз демонструють рекордні максимуми, хоча відчувається нестача доларової ліквідності. Долар США, всупереч прогнозам про його ослаблення через репутаційні втрати США, зміцнює свої позиції у світі, підтверджуючи статус США як економіки та валюти номер один. Водночас золото та біткоїн, які мали б бути «страховкою» під час війни, навпаки, дешевшають, виконуючи роль джерела ліквідності для покриття кредитних плечей на фондових ринках в умовах уповільненої роботи світових «друкарських верстатів».