Голова уряду, який раніше керував Нафтогазом та мав успішний бізнес, зіткнувся з реальністю українського бюджету після призначення 16 липня. З 1 вересня він почав озвучувати публічно цифри, що свідчать про серйозний дефіцит. Загалом, за оцінками, дефіцит оборонного бюджету сягає 27 мільярдів доларів, які Україна просить покрити екстреним фінансуванням від партнерів. Окрім цього, країна може отримати ще 30 мільярдів доларів цього року, але це залежить від виконання зобов'язань, що вимагають ухвалення близько 70 законодавчих актів та рішень Кабміну. Половина цієї суми, приблизно 15 мільярдів доларів, залежить від уряду, а інша половина – від парламенту.
Масштаб фінансових потреб України
Загальний дефіцит українського бюджету на 2026-2027 роки оцінюється приблизно в 60 мільярдів доларів. Мінфін оперує цифрою близько 37 мільярдів доларів, а Нацбанк – близько 65 мільярдів доларів, враховуючи різні методології підрахунку. Щоденні витрати на війну зростають, сягаючи 172 мільйонів доларів на день (порівняно зі 140 мільйонами рік тому) через технологічну війну, що потребує значних інвестицій у дрони, ракети та сучасні комплекси. Міноборони вже витратило кошти, передбачені на другу половину року, що й зумовило екстрений тон у доповіді.
На 2026 рік для оборони потрібно щонайменше 120 мільярдів доларів. Власний бюджет покриває близько 60 мільярдів, тоді як решту партнери надають у вигляді озброєння та боєприпасів. Це означає, що кожен другий снаряд є іноземним. Україна витрачає близько 31% ВВП на оборону, що є найвищим показником у світі, але цього недостатньо. Бюджет 2026 року, ухвалений з дефіцитом 185% ВВП, передбачає майже 60% видатків на безпеку та оборону. Попри переписування бюджету влітку з додаванням 1,5 трильйона гривень на оборону за рахунок європейських коштів, значна частина цих ресурсів є зовнішньою і надходить під певні умови.
Залежність від зовнішнього фінансування та умови партнерів
Україна критично залежить від зовнішніх надходжень, які прив'язані до виконання зобов'язань перед міжнародними партнерами. У грудні минулого року лідери ЄС домовилися про 90 мільярдів євро підтримки на 2026-2027 роки, однак це не включало використання заморожених російських активів. Бельгія виступила проти використання репараційного кредиту, побоюючись юридичних наслідків. ЄС надав Україні безвідсотковий кредит, який має бути повернутий після компенсації збитків Росією. Чехія, Угорщина та Словаччина відмовилися від участі. З 45 мільярдів євро, що припадають на 2026 рік, майже 32 мільярди призначені на оборону, а 13 мільярдів – на бюджетну підтримку.
Залежність від зовнішніх грошей стала причиною гніву президента, адже європейські кошти та допомога від МВФ (програма на 8,1 мільярда доларів) надходять не автоматично, а прив'язані до ухвалення конкретних законів Верховною Радою. Прикладом є провальне голосування за закон про скасування пільг з ПДВ на посилки до 150 євро, який є структурним маяком для МВФ. Це призвело до провалу голосування за важливі документи та змусило спікера парламенту висловити вибачення. Президент наголосив, що в державі немає вибіркових виплат чи умов для різних фракцій, підкреслюючи, що світло в країні не вмикається вибірково для тих, хто не голосує за державні інтереси.
Причини політичного саботажу та наслідки
Теорії щодо причин відсутності голосів у парламенті варіюються від втрати конвертних доплат депутатам після підвищення офіційних зарплат наприкінці 2025 року до політичних розбіжностей та небажання брати на себе відповідальність за непопулярні рішення. Скандали, пов'язані з корупційними схемами, також впливають на фракції, змушуючи їх рахувати електоральні ризики. Система управління, де президент особисто телефонує депутатам, свідчить про неефективність традиційних механізмів та перехід у «ручний режим», який не є масштабованим. Ця ситуація створює кризу парламентсько-урядових відносин, де парламент перетворюється на «кнопкодавчий цех» без власної суб'єктності, а фракції утримуються на неформальних домовленостях, а не на політичній відповідальності.
Наслідки такої ситуації є вкрай серйозними. Кожен провалений закон, що є «маяком» для партнерів, призводить до затримки траншів фінансової допомоги. Це дає аргументи скептикам у Європі та за океаном, які стверджують, що українці не докладають достатніх зусиль. Бельгійські чиновники, які володіють значними російськими активами, отримують «подарунок» у вигляді парламенту, який демонструє небажання голосувати навіть за закони, що стосуються фінансування армії. Хоча резерви Нацбанку та курс валюти виглядають стабільними, подальша бездіяльність може призвести до дестабілізації. Україні необхідно збільшити внутрішні надходження та ухвалити необхідні програми для покриття зростаючих витрат, що вимагає жертовності від політиків заради держави.