Якість над кількістю: як Україна розслідує понад 230 тисяч воєнних злочинів та карає винних

Новини

14.07.2026 17:32 (Оновлено 14.07.2026 в 17:32)

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

Офіс Генерального прокурора України, попри безпрецедентний масштаб злочинів, зосередився на якості розслідувань замість простої гонитви за кількістю, прагнучи забезпечити юридично стійкі вироки. З 2022 року зареєстровано понад 230 тисяч воєнних злочинів та злочинів агресії, вже винесено понад 200 вироків, переважно заочно.

Прокурор Станіслав Петренко з Департаменту збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора розповів про складну роботу з розслідування міжнародних злочинів, включаючи воєнні злочини, злочин агресії, геноцид та злочини проти людяності, що вчиняються в Україні. Він наголосив, що система правосуддя країни, попри безпрецедентні виклики війни, успішно функціонує, зосередившись на забезпеченні якісного та міжнародно-правового переслідування винних.

Ця діяльність відбувається в найскладніших умовах на міжнародному рівні, де кількість воєнних злочинів зростає щоденно. Офіс Генпрокурора дотримується принципу правосуддя, а не помсти, притягуючи до відповідальності винних за конкретні злочини, а не за їхню національність.

Якість проти кількості: стратегія розслідування

Прокуратура обрала стратегію, що пріоритезує якість розслідувань, а не швидкість заради цифр, щоб забезпечити юридичну стійкість вироків на міжнародній арені. З 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення, кількість воєнних злочинів почала зростати з «скаженою прогресією», проте прокуратура уникла спрощених підходів, таких як переслідування всіх за злочин агресії чи незаконний перетин кордону, зосередившись на лідерах та реальних злочинах.

«Ми притягаємо до кримінальної відповідальності росіян та їх посіпак, які вчинили воєнні злочини саме за те, що вони вчинили, а не за те, що вони росіяни. Цим принципова позиція. Але вона може в правовій державі працювати тільки так. Вона не може працювати інакше, бо інакше це просто механізми помсти, а не правосуддя. Ми все-таки про правосуддя.» — Станіслав Петренко, прокурор Офісу Генерального прокурора.

Станом на сьогодні, за понад чотири роки повномасштабного вторгнення, налічується понад 1000 підозрюваних, понад 800 обвинувальних актів вже направлено до суду, і понад 200 осіб засуджено, значна частина з яких – заочно. Це значно перевищує показники міжнародних трибуналів, таких як МТКЮ чи Трибунал по Руанді, що обвинувачували 160 та 90 осіб відповідно за значно довший період.

Безпрецедентні виклики та пріоритизація справ

Збройна агресія РФ стала безпрецедентним викликом для України, однак держава зберегла здатність функціонувати, а органи правопорядку — розслідувати злочини. На відміну від типових міжнародних конфліктів, де правосуддя розпочинається після завершення подій, Україна здійснює його в умовах активних бойових дій.

Для протидії цьому масштабу злочинності запроваджено спеціалізацію: Департамент збройного конфлікту в ОГП, підрозділи у 12 обласних прокуратурах, а також спеціалізовані відділи в Національній поліції та СБУ, які займаються виключно питаннями війни. Хоча кількість розслідуваних воєнних злочинів та злочинів агресії вже перевищила 230 тисяч, а злочинів проти основ національної безпеки – 20 тисяч, пріоритизація є ключовою, адже розкрити всі злочини об'єктивно неможливо. Генеральний прокурор затвердив стратегічний план пріоритизації на період 2026-2028 років, що передбачає наступні підходи:

• Командування та лідерство: В першу чергу переслідуються ті, хто віддає накази та приймає політичні рішення – військові командири та політичне керівництво.
• Масові злочини: У центрі уваги широкомасштабні злочини, що спричинили серйозні наслідки, такі як масові звірства на деокупованих територіях Київщини та Чернігівщини, де докази збиралися «по гарячих слідах».
• Забезпечення правосуддя для громадян: Національна система правосуддя не відмовляє в розслідуванні «звичайних» воєнних злочинів (наприклад, пограбувань), якщо є можливість встановити безпосередніх виконавців, оскільки не може ігнорувати потреби своїх громадян.

Збір доказів та заочні провадження

Методи збору доказів адаптуються до умов війни. На деокупованих територіях можлива робота з потерпілими, свідками та речовими доказами (наприклад, виявлення відбитків у катівнях на Харківщині). У випадках відсутності доступу до території або підозрюваного (наприклад, ракетні удари), розслідування базується на вивченні документів, консультаціях з військовими спеціалістами та доведенні «патерну поведінки» ворога, що спростовує версії про випадкові помилки. Досвід прокуратури Автономної Республіки Крим показує успішні вироки Верховного Суду на основі доказів з відкритих джерел, зібраних навіть без доступу до територій і класичних свідків.

Переважна більшість судових проваджень, що стосуються воєнних злочинів, розглядаються заочно (in absentia) через відсутність обвинувачених, більшість з яких перебувають на території РФ або на окупованих територіях. Це створює додаткові виклики для забезпечення права на справедливий суд, вимагаючи від органів слідства та прокуратури вжиття всіх можливих заходів для повідомлення підозрюваних, зокрема через соціальні мережі та офіційні канали РФ. Прокурори надзвичайно прискіпливі до таких справ, щоби вони витримали тест на міжнародному рівні та уникнули ризику оскарження, зокрема в Європейському суді з прав людини.

Важливість права на захист та міжнародна співпраця

В українській правовій системі участь захисника у справах про воєнні злочини є обов'язковою, оскільки вони є особливо тяжкими. Прокуратура визнає ключову роль захисту у змагальному процесі, вважаючи це не просто професійною етикою, а й здоровим глуздом, що забезпечує якість правосуддя. Тема міжнародних злочинів стала майданчиком для об'єднання юридичних професій – прокурорів, адвокатів та суддів, які співпрацюють на спільних заходах та обмінюються досвідом.

Україна активно співпрацює з міжнародними партнерами, надаючи підтримку державам, які виявляють інтерес до розслідування воєнних злочинів на основі принципу універсальної юрисдикції. Хоча більшість таких справ пов'язана з національними інтересами країн (громадяни-потерпілі), є прецеденти співпраці, як-от засудження Яна Петровського («Орден») у Фінляндії за злочини на Донбасі або затримання у Франції особи, обвинуваченої у злочинах в «Ізоляції» (Донецьк), за підтримки українських правоохоронців. Ці кроки є частиною глобального прагнення України бути разом із цивілізованим світом.

Термінологічні аспекти: «збройний конфлікт» замість «війни»

В юридичній термінології сучасного міжнародного права перевага надається поняттю «збройний конфлікт», яке є актуальним для Женевських конвенцій та додаткових протоколів. Термін «війна» вважається застарілим і належить до епохи Гаазьких конвенцій 1907 року. Міжнародний збройний конфлікт в Україні триває з 2014 року і спричинений агресією РФ. Важливо пам'ятати, що збройний конфлікт є категорією де-факто і не залежить від його офіційного визнання чи невизнання сторонами, що підкреслює неприпустимість маніпуляцій з термінологією.