Банкова уникає діалогу: Чому прес-конференція Президента викликала більше питань, ніж відповідей

Новини

24.08.2026 19:32 (Оновлено 24.08.2026 в 19:32)

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

Напередодні Дня Незалежності України, в умовах п'ятого року повномасштабної війни та сьомого року без виборів, очікувалася відкрита прес-конференція Президента з журналістами. Однак, замість запланованого діалогу, відбулася закрита розмова з обмеженим колом медіа, підібраним Банковою. Цей крок викликав питання щодо прозорості влади та її готовності до відкритої комунікації з суспільством, особливо на тлі петиції від журналіста-розслідувача Данила Мокрика з проханням про відкриту прес-конференцію для незалежних ЗМІ, яка була відхилена.

Обмеження доступу для низки провідних українських медіа, зокрема "Української правди" та "Цензора", свідчить про тенденцію до згортання комунікації з суспільством. Така практика, коли реєструються лише зручні петиції, а незручні ігноруються, ставить під сумнів щирість діалогу влади з народом. Це викликає занепокоєння щодо здатності влади адекватно реагувати на суспільні запити та інформаційні виклики.

Президент про дипломатичне вікно та міжнародні реалії

Президент окреслив дипломатичне вікно для перемовин, яке триватиме від осіннього саміту G20 до кінця літа наступного року. За його словами, це період, коли переговори ще можуть мати шанс на успіх. Однак, автор аналізу висловлює скептицизм щодо ефективності таких переговорів, припускаючи, що Сполучені Штати будуть більше сконцентровані на внутрішніх виборах та іранському питанні, що може послабити їхню увагу до України. Також зазначається, що позиція Трампа після виборів може бути слабкою, що робить перспективу переговорів ще більш невизначеною. Висловлюється здивування щодо оптимістичних прогнозів української влади щодо можливостей для перемовин на початку року, порівнюючи їх з поточним обмеженим часом.

Аргументація Президента про те, що Вашингтон випадає з процесу через президентську кампанію, звучить переконливо. Однак, на думку автора, українська влада продовжує вестися на певні формати переговорів, зокрема з Трампом, що може бути нерозумно. Позиція Росії залишається незмінною: виведення військ, віддача Донбасу, без жодних гарантій безпеки. Автор наголошує, що єдиним виходом для України є витримка та добивання противника, адже пропозиції Росії фактично означають здачу укріпленого поясу та рух у невідомість.

Конфлікт з Ілоном Маском та його наслідки

Виникла суперечка навколо використання супутників Starlink на території Росії для оборонних цілей України. За словами Президента, на початку року Міністерство оборони звернулося до нього з проханням домовитися з Ілоном Маском про це, надавши інформацію, що Маск нібито погодив таке використання. Президент звернувся до Європи за фінансуванням, отримавши понад мільярд доларів. Однак, під час зустрічі з Трампом, Маск відмовив, пояснивши це своєю позицією проти продовження війни. Згодом, за версією Президента, Міністерство оборони визнало, що інформація про згоду Маска могла не відповідати дійсності, що поставило Президента в незручне становище перед Трампом.

Цей інцидент, що призвів до відставки віце-прем'єра з питань цифрової трансформації, викликав бурхливу реакцію. Автор аналізу зазначає, що подібні дії, коли президент отримує неправдиву інформацію від власного міністерства, є неприпустимими. Це підкреслює проблеми з внутрішньою комунікацією та підзвітністю в українській владі. Також порушується питання про те, хто саме винен у цій ситуації – Міністерство оборони чи, можливо, Федоров, як наслідок його відставки.

«Царство, яке розділено в собі, не встоїть. Зеленський своїм рішенням царство розділив. То про які досягнення ми могли б говорити, мати справу взагалі з Маском і з Трампом? Ні про які.» — Автор аналізу.

Структура управління обороною та кадрові зміни

На фоні дискусій про комунікації та міжнародні переговори, автор звертає увагу на внутрішні проблеми в системі управління обороною. Зокрема, зазначається, що презентація щодо Міністерства війни показала відсутність головнокомандувача та фактичне підпорядкування начальника Генштабу міністру. Президент, намагаючись вирішити цю проблему, пропонував Федорову різні формати роботи, але той відмовився, бачачи себе виключно на посаді міністра оборони. Це підкреслює складність кадрових рішень та потенційні конфлікти в керівництві.

Особливу увагу приділено критиці гасел на протестах проти головнокомандувача Сирського. Президент назвав такі вислови неприпустимими, підкресливши, що подібне ставлення до військових може мати негативні наслідки. Автор аналізу погоджується, що ображати військових не можна, але водночас зазначає, що критика політичних посадовців, таких як міністр оборони, є виправданою, особливо якщо вони не справляються зі своїми обов'язками. Конфлікт між Президентом, Міністерством оборони та Генштабом свідчить про непрозорість процесів прийняття рішень та відсутність чіткої стратегії.

Фінансові виклики та майбутні перспективи

Виникають серйозні питання щодо фінансування оборонних потреб України. Зазначається, що при оборонному бюджеті в 20 мільярдів доларів, кошти другого півріччя вже витрачено на розгін виробництва дронів. Це створює діру в бюджеті, а терміново необхідно 8-10 мільярдів доларів для забезпечення армії та ППО на початок наступного року. Ситуація ускладнюється тим, що фінансування від європейських партнерів залежить від голосувань у їхніх парламентах. Норвегія, наприклад, пообіцяла 9 мільярдів доларів на наступний рік, що є значною підтримкою.

На тлі цих викликів, автор аналізу звертає увагу на корупційні скандали, зокрема обшуки у заступниці керівника Офісу Президента та народного депутата, пов'язані з ймовірною схемою маніпуляцій реєстрами та заволодінням коштами. Президент наполягає на нульовій відповідальності, однак, на думку автора, він повинен нести відповідальність за вибудувану ним вертикаль влади. Відсутність прозорості та відкладання вирішення критичних питань на після перемоги створюють небезпечну ситуацію, коли влада втрачає довіру суспільства, а суспільство – здатність критично мислити.