Цього року ворог переніс удари з енергетики на бізнес, націлюючись на склади, логістику та харчову промисловість. За оцінками, близько кожного п'ятого хлібзаводу в країні зазнало пошкоджень у таких містах, як Київщина, Дніпро, Одеса та Запоріжжя, навіть глибоко в тилу. Збитки приватного сектору оцінюються від 7 до 17 мільярдів доларів, що безпосередньо впливає на наявність товарів на полицях магазинів та ціни на них.
У відповідь на ці виклики держава впроваджує певні заходи, хоча й робить це доволі повільно. Після серії ударів по складах прем'єр-міністр провів зустріч з представниками ретейлу та логістики, за результатами якої було домовлено про надання державних приміщень під склади та запровадження кредитних програм. Однак, як свідчать цифри, державна програма страхування воєнних ризиків охопила лише близько 400 бізнесів по всій країні. Ярослав Железняк, перший заступник голови комітету з питань фінансів, аналізує три основні інструменти державної підтримки та три ключові умови для подальшої роботи бізнесу в умовах війни, наголошуючи на важливості економічної стійкості держави.
Державні інструменти підтримки бізнесу: аналіз ефективності
Одним із перших запропонованих заходів є податкові пільги. Однак, враховуючи потребу бюджету в коштах, уряд висловлює сумніви щодо їх запровадження. Знижки з податків означають втрату доходів для бюджету, а ефект від них, як правило, проявляється лише наприкінці року або наступного. Натомість бізнесу потрібна ліквідність негайно, тому відкладений ефект від податкових пільг не вирішує нагальних проблем.
Другим інструментом є компенсація збитків, для якої ключовим є їх офіційне документування. Теоретично, збитки можна зафіксувати через застосунок «Дія» та подати до міжнародного реєстру збитків. Ця можливість була відкрита кілька місяців тому, але, як зазначають експерти, це радше «заявка на майбутнє», яка навряд чи призведе до швидкої компенсації. Досвід бізнесу в окупованому Маріуполі підтверджує, що повернення коштів може зайняти дуже тривалий час.
Третім, і наразі єдиним практично дієвим інструментом, є програма страхування військових ризиків через експортно-кредитне агентство, що працює з січня. Проте, програма стикається з суттєвими обмеженнями: внесок становить піввідсотка від суми збитків, максимальний ліміт компенсації – 150 тисяч гривень, а загальна виплата обмежена 30 мільйонами гривень. Важливим недоліком є те, що програма не покриває всі прифронтові регіони. Нормальні страхові компанії не беруться страхувати такі ризики через їх високу вартість, тому ця функція лягає на державу, але з «смішними» лімітами. Попри те, що ліміти двічі підвищували, вони залишаються недостатніми. Для реального охоплення бізнесу, зокрема великого, програму потребує суттєвих змін, включаючи врахування Києва та Київщини, орендного майна, і актуалізацію до реалій осені 2026 року.
Наразі програмою скористалося лише близько 400 бізнесів, що свідчить про її не масовість. Основні проблеми програми – недостатнє фінансування з бюджету, що особливо критично при збільшенні масштабів руйнувань, та низькі ліміти компенсацій (30 млн грн), які є несуттєвими для великих складів та логістичних центрів. Хоча існують точкові програми для нових інвестицій від американської DFC чи ЄБР, вони не стосуються діючого бізнесу, який щоночі ризикує зазнати нових руйнувань.
Стимулювання безпеки та майбутні зміни
Існуюча логіка держави, яка компенсує наслідки, але не стимулює зменшення ризиків, є хибною. Прикладом може слугувати програма, яка передбачає знижку на страхування для компаній, що інвестують у власну безпеку, встановлюють приватне ППО, будують укриття або навчають персонал. Однак, в Україні така система ще не працює. Прогнозується, що третій пакет змін до бюджету 2027 року має врахувати ці аспекти, зокрема, підняти ліміти для великих об'єктів, передбачити фінансування виплат у бюджеті та запровадити зменшену ставку для компаній, що інвестують у власну безпеку. Бізнесу також рекомендується розглядати додаткові заходи, окрім страхування, такі як мораторій на перевірки.