За даними міжнародних звітів, близько 60 тисяч українців залучені до роботи у шахрайських кол-центрах, що становить значно більшу цифру, ніж кількість вручених підозр. Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності у звіті за квітень 2026 року вказує на майже 60 тисяч українців, які працювали в таких офісах. Співрозмовники в спецслужбах зазначають, що на початок серпня 2026 року в Україні діяло щонайменше 2000 таких кол-центрів, кожен з яких міг налічувати до 200 працівників.
Народний депутат Олександр Куницький, який очолював Тимчасову слідчу комісію з телефонного шахрайства, повідомляє про майже 2000 кол-центрів в Україні. За оцінками співрозмовника Forbes з Нацполіції, 90% з них працюють на Росію, що пояснюється можливістю уникнути відповідальності, адже відкрити справу можна лише за заявою потерпілого. Повномасштабна війна сприяла збільшенню російських офісів, адже шахрайство стосовно росіян почали сприймати як своєрідний «героїчний» спосіб шкодити ворогу. Наразі ж стало відомо, що кол-центри переважно працювали на Європу, що призвело до внесення президентом законопроекту про кримінальну відповідальність для рядових працівників.
Економіка та механізми роботи кол-центрів
Економіка шахрайських кол-центрів побудована на системному підході та великій кількості дзвінків. Лише 1% шахрайських дзвінків є результативними, але беручи кількістю та постійним вдосконаленням процесів, ця індустрія досягає своїх цілей. Існує близько півтори сотні чітко прописаних скриптів для різних типів розмов. Одна CRM-система може бути встановлена на 1100 комп'ютерах, а середній кол-центр здійснює близько 5000 дзвінків на добу.
Вартість готового до роботи кол-центру на 10-15 співробітників, включаючи процеси, сценарії, CRM-систему та інструменти підміни номерів, становить приблизно 5000 доларів. Однак, притягнути шахраїв до відповідальності без заяви потерпілого неможливо. Часто потерпілі забирають свої заяви, що ускладнює боротьбу з цим бізнесом. Навіть після закриття офісів, вони швидко відновлюються.
Основний кістяк працівників кол-центрів складає молодь віком від 18 до 25 років, часто без чіткого життєвого напрямку, яка шукає першу або другу роботу. Через кадровий голод, до офісів охоче беруть навіть 16-річних підлітків. Сам процес шахрайства передбачає, що «холодник» телефонує жертві, представляючись співробітником банку чи ФСБ, і повідомляє про спробу оформлення кредиту на її ім'я. Після цього жертву перемикають на «клоузера», який грає роль старшого слідчого і тисне на жертву, змушуючи її переказати кошти на спеціальні реквізити («дропи»).
Гроші, що надходять на рахунки «дропів», миттєво конвертуються в криптовалюту, що ускладнює їх відстеження. Потім криптовалюта переводиться в Україну, де її обмінюють на готівку для виплати зарплат та отримання прибутку організаторами схеми. Заробітки працівників кол-центру можуть сягати від 50 до 130 тисяч гривень на місяць, що спотворює ринок праці та робить легальну роботу менш привабливою.
Кількість співробітників кол-центрів може сягати 152 тисяч осіб, що перевищує кількість працівників усієї банківської системи України. Навіть за консервативними оцінками, це 25-50 тисяч осіб, що співмірно з фармацевтичною промисловістю. Ця галузь розвивається без податків, назви та регулювання, поглинаючи величезну кількість корупційних коштів.
Соціальні наслідки та психологічний вплив
Шахрайські кол-центри мають значний негативний вплив на суспільство, особливо на молодь. Звикання до легких грошей та наркотиків робить повернення до чесної праці психологічно складним, а поняття «працювати касиром» сприймається як приниження. Для багатьох це стає своєрідною «міні-блатною романтикою», де престиж вимірюється споживанням та швидкими прибутками. Значна частина заробленого витрачається на дорогі автівки, елітне житло та розваги, проте це часто призводить до фінансової нестабільності, коли надходження припиняються.
«Їхня головна щоденна психологічна праця полягає не в тому, щоб майстерно обібрати жертву, а в тому, щоб домовитися із власним сумлінням. Вони знаходять у глобальній несправедливості світу індульгенцію для власних гріхів і вперто відмовляються визнати, що вибір натиснути кнопку виклику завжди залишається за ними.» — Юрій Прохась, психоаналітик.
Психологічна праця працівників кол-центрів полягає не стільки в майстерному обмані жертви, скільки в домовленості з власним сумлінням. Вони знаходять виправдання у глобальній несправедливості світу, відмовляючись визнавати власну відповідальність за вибір. Ця індустрія «отруює» ціле покоління, спотворюючи їх світогляд та штовхаючи до подальшої злочинної діяльності, такої як торгівля наркотиками.
Бездіяльність влади та правоохоронних органів
Проблема шахрайських кол-центрів існує не перший рік, але ефективність боротьби з нею залишається низькою. В Україні організатори та виконавці часто відбуваються умовними термінами або штрафами, тоді як у США за аналогічні злочини передбачено десятки років ув'язнення. Між скоєнням злочину та арештом може минати 3-4 роки.
Шахрайські кол-центри розбещують усіх: молодь, владу та правоохоронні органи. Представники держави, бачачи можливість для особистого збагачення, починають «кришувати» ці офіси, що призводить до корупції та розкладу правоохоронної системи. Багато працівників, які раніше працювали на Росію, перейшли на ошукування українців та європейських партнерів після закриття кол-центрів у РФ. Зараз менше 20% кол-центрів працюють на Росію, решта – на Захід та Україну.
Необхідні законодавчі зміни, зокрема, щодо відповідальності за роботу в кол-центрах та створення реєстру «дропів», який би зупинив роботу цієї схеми. Без системного втручання та перезавантаження правоохоронних органів, наслідки діяльності цієї індустрії, яка спотворила життя та свідомість десятків тисяч молодих українців, будуть відчутними ще довго.