Видання New York Times опублікувало резонансну статтю, яка викриває масштабні шахрайства та марнотратство в українських оборонних закупівлях. Зазначається, що Україна у 2024 році втратила щонайменше 1,5 мільярда доларів через корупційні схеми та безгосподарність у цій сфері. Ці дані, отримані з секретних аудитів, раніше не оприлюднювалися, зокрема, для союзників, які надають Україні фінансову та військову допомогу. Стаття детально розглядає три конкретні схеми, документи та свідчення, що ілюструють, як саме працює корупція та чому її не вдалося зупинити.
Згідно з розслідуванням, сім з десяти найбільших оборонних підрядників України отримали нові контракти, незважаючи на наявність відкритих кримінальних проваджень за шахрайство, зрив попередніх поставок або арешт керівництва за корупцію. Аудитори виявили 18 компаній, які підписали нові угоди, хоча шість з них не виконали жодного попереднього зобов'язання. Це свідчить про системний характер проблеми, коли більшість найбільших постачальників армії залучені до зловживань.
Механізми корупції: три приклади
Перша виявлена схема стосується бракованих мін. Державне підприємство «Павлоградський хімічний завод», директор якого Леонід Шиман нині отримав підозру, уклав контракт на 280 мільйонів доларів. Цікаво, що угода була укладена, коли Шиман перебував під заставою у корупційній справі. Попри надходження бракованих мін, Агенція оборонних закупівель продовжила надавати заводу нові замовлення, зокрема, на 122-міліметрові снаряди на 2025 рік. Загалом, суд встановив непридатність 233 тисяч мін. Шиман був заарештований у квітні 2025 року. Наслідком таких дій є недоотримання армією необхідних боєприпасів, зменшення бюджету через непоставки та переплати, що обмежує можливості замовлення нової зброї.
Друга схема пов'язана з посередниками. Три компанії запропонували однакові турецькі ракети за різними цінами: 4200, 4600 та 5100 доларів за штуку. Контракт отримала компанія, яка просила найвищу ціну, що призвело до додаткових витрат бюджету приблизно на 130 мільйонів доларів. Попередні аудити радили відмовитися від закупівель через посередника, проте угода все одно відбулася. Цим скористалася чеська група, чий власник став одним із найбагатших торговців зброєю за версією Forbes.
Третя схема задіює гарантійні листи. Державний посередник «Спецтехноекспорт», який має тривалу історію невиконаних контрактів та розслідувань щодо колишніх керівників, отримав угоду на поставку сербських ракет без необхідної експортної ліцензії. Замість ліцензії було надано гарантійний лист від військової розвідки, що, за словами аудиторів, не мало правового обґрунтування. Це призвело до зриву угоди, а компанія стала найбільшим боржником агенції, при цьому гроші, ймовірно, не будуть повернуті.
Чому корупція не зупинена?
Видання New York Times припускає, що Михайло Федоров, колишній міністр цифрової трансформації, намагався реформувати систему закупівель, але, за його версією, був витіснений з посади оборонними підрядниками. Стаття також вказує на проблеми в оточенні президента. Слідчі таємно зафіксували розмови колишнього бізнес-партнера президента, який наполягав на закупівлі несертифікованих бронежилетів. Ця особа згодом виїхала з України. Директор Агенції оборонних закупівель, пан Чумаділов, подав у відставку. У зв'язку із секретністю аудитів, за два роки не було оприлюднено жодних висновків чи покарань.
«Усе, що в Україні не прибите цвяхами, буде вкрадене. Це давня традиція.» — Джеймс Васерстром, американський експерт з протидії корупції.
Ця цитата, хоч і болісна, підкреслює глибину проблеми. Як зазначив керівник САП Олександр Клименко, там, де існує розслідування та увага, ціни на оборонні товари знижуються. Навпаки, у сферах, де панують секретність і відсутність контролю, ціни зростають. Тому, попри військові ризики, контроль за оборонними закупівлями є надзвичайно важливим. Наявність подібних розслідувань може призвести до зменшення фінансової допомоги від партнерів. Міністерство оборони вже звернулося до Держаудитслужби, а профільний комітет Верховної Ради планує провести публічні слухання за участю представників Міноборони, Агенції оборонних закупівель та Держаудитслужби. Особливу увагу буде приділено проблемам військової корупції, яка, як стверджується, існує і активно діє, прикриваючись деякими посадовцями.
Важливо пам'ятати, що кошти партнерів не є безмежними. Кожна копійка, вкрадена з військових контрактів, — це недоотриманий бронежилет, дрон, або, що найгірше, втрачена можливість для наближення перемоги. Це питання честі та національної безпеки.