На початку 1970-х років фондовий ринок США зіткнувся з так званою «паперовою кризою» (1968-1970), яка паралізувала бек-офіси через надмірний обсяг фізичних сертифікатів акцій. Рішенням стало переведення даних в електронні реєстри, що вирішило проблему клірингу, але загострило іншу – проблему ціноутворення. На позабіржовому ринку, де ліквідність була розсіяна серед численних дилерів і маркетмейкерів, а інформація про котирування приховувалася, створювалися величезні приховані спреди (різниця між ціною купівлі та продажу). Це створювало ідеальні умови для схем «pump and dump» та інших маніпуляцій.
Інформаційна монополія та поява NASDAQ
До появи електронних екранів фінансовий ринок значною мірою залежав від географічного доступу. Особа, яка фізично перебувала на торговельному майданчику, мала інформаційну перевагу, бачачи глибину ринку та настрої продавців. Натомість, ті, хто користувався лише телефонним зв'язком та тикерними стрічками, отримували лише історичні дані. Така ситуація дозволяла дилерам купувати акції за нижчою ціною, а продавати наступному клієнту значно дорожче, користуючись незнанням реального балансу попиту та пропозиції.
Проблему визнала ще Комісія з цінних паперів та бірж (SEC) у 1963 році, видавши рекомендацію про необхідність комп'ютеризованої заміни «рожевих листів» (щоденних роздруків позабіржових котирувань) у реальному часі. Екран мав стати не просто інструментом автоматизації, а й механізмом протидії шахрайству, що виводив би маркетмейкерів «під світло прожекторів».
Ініціатива з побудови такої системи припала на Національну асоціацію дилерів цінних паперів (NASD), яку очолив Гордон Маклін. З мінімальним часом на реалізацію, він звернувся до корпорації Bunker Ramo, що мала досвід у створенні систем реального часу для аерокосмічної галузі. Це призвело до застосування логіки військової та космічної інфраструктури до фінансових активів, забезпечуючи надійну трансляцію цін по всій країні.
Запуск та перший вплив NASDAQ
8 лютого 1971 року Національна асоціація автоматизованих котирувань цінних паперів (NASDAQ) вийшла в онлайн. Система мала три рівні доступу: перший надавав роздрібним брокерам репрезентативні ціни, другий – список маркетмейкерів та їхні поточні котирування, а третій дозволяв авторизованим маркетмейкерам електронно оновлювати свої заявки. Вже до 1972 року система обробляла понад мільйон запитів щодо котирувань щодня, об'єднуючи близько 620 маркетмейкерів та 3500 цінних паперів.
Запуск NASDAQ спричинив тектонічний зсув: епоха «полювання за котируваннями» змінилася епохою видимості. Прозорість цін для всіх учасників мережі призвела до стрімкого звуження спредів, хоча ринок не став миттєво «кришталево чесним». Головним досягненням стало знищення асиметрії інформації, що унеможливлювало продаж активів за завищеними цінами, коли ринкова вартість була очевидною.
На відміну від Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE) з її дорогими «місцями на паркеті», NASDAQ був платформою відкритої архітектури. Це демократизувало доступ до капіталу, відкривши двері для регіональних брокерів, агресивних гравців та молодих компаній. До 1980 року NASDAQ вже обробляв 63% обсягу торгів NYSE, а котирування першого рівня стали реальними, а не лише індикативними.
Проблеми, що залишилися, та роль регуляторів
Однак, технологічна перемога не була абсолютною. Могутня NYSE використала свої правила, зокрема правило 394, щоб заборонити торгівлю своїми «блакитними фішками» на NASDAQ. Крім того, нова система не мала прямого роздрібного інтерфейсу, а старий картель продовжував визначати, які саме цінні папери будуть відображатися на екранах. Найбільш жорстокою іронією стало те, що, хоча NASDAQ знизив приховані спреди, він не зміг зламати головний механізм збагачення Уолл-стріт – брокерські комісії. Система фіксованих комісій, що діяла десятиліттями, утримувала тарифи на штучно високому рівні, не залежно від ринкової конкуренції.
Навіть з миттєвою котировкою на екрані, інвестори все одно сплачували данину за саму можливість здійснити угоду за тарифами старого порядку. Гордон Маклін та інженери Bunker Ramo довели, що фінансовий ринок більше не потребує фізичного простору і може існувати в мережі, завдавши смертельного удару по інформаційній монополії. Однак, для повноцінної трансформації, мало було просто встановити монітор. Технологія зробила свій крок, але вирішальне слово залишалося за регуляторами. Попереду був 1975 рік, коли SEC мала скасувати правила фіксованих комісій, дозволивши ринковим силам вперше за 200 років визначати ціни на брокерські послуги.