Китай нарощує космічну перевагу: дозаправка, обслуговування та орбітальні сховища

Китай поступово вибудовує свій потенціал космічної переваги, зосереджуючись не лише на збільшенні кількості супутників та протисупутникових засобах, але й на здатності тривало підтримувати апарати на орбіті, маневрувати ними та оперативно змінювати конфігурацію супутникових угруповань. Ключовим елементом цієї стратегії є космічна логістика, яка включає дозаправку супутників, автономну стиковку, обслуговування апаратів та, в перспективі, створення орбітальних паливних сховищ.

Запущений у січні 2025 року супутник Shijian-25 призначений для випробування технологій дозаправки та продовження терміну служби космічних апаратів. Успішне впровадження цих можливостей дозволить китайським супутникам частіше змінювати орбіти, уникати небезпечних зон та повертатися на потрібні позиції, не витрачаючи значний ресурс на кожен маневр через обмежений запас палива.

Розширення можливостей та планетарна оборона

Паралельно Китай розвиває технології для більш далеких космічних операцій. Місія Chang’e 7 має на меті дослідження південного полюса Місяця та пошук водяного льоду. Цей ресурс може бути використаний для забезпечення життєдіяльності місячних баз, а після розділення на водень та кисень — потенційно для виробництва ракетного палива.

Окремо розвивається програма планетарної захисту, в рамках якої Китай відпрацьовує методи виявлення невеликих небесних тіл, розрахунку їх траєкторій, автономного наведення та високошвидкісного кінетичного впливу. Ці технології мають потенційне військове застосування, оскільки аналогічні навички необхідні для виявлення, супроводу та зближення з об'єктами в глибокому космосі.

Реформа армії та стратегічне бачення космосу

Усі ці розробки доповнюються реформою Народно-визвольної армії Китаю. Космічні та протикосмічні можливості тепер зосереджені в окремих Аерокосмічних силах, які підпорядковуються безпосередньо Центральній військовій раді. Це свідчить про те, що Пекін розглядає космос не просто як набір окремих супутників, а як повноцінну інфраструктуру для майбутньої розвідки, зв'язку, навігації, маневру та постачання, здатну підтримувати військові операції протягом тривалого конфлікту.