Життєві реалії останнього часу нагадують сюжет кінострічок, сповнених драматизму та несподіваних поворотів. У цьому контексті діяльність у вищих ешелонах влади України, зокрема операції НАБУ і САП, стає динамічнішою за будь-який серіал. Лише за півтора року відбулися такі резонансні події, як "Мідас", "Феміда", "Форестгамп", "Карфаген". Нові епізоди у цій драмі розгортаються чи не щотижня, а головні герої, як у "Грі престолів", опиняються в центрі неочікуваних подій. Останнім часом обговорення зосередилося навколо корупції в Офісі генерального прокурора, що дещо відволікло увагу від попереднього гучного скандалу, пов'язаного з екс-заступницею голови Офісу президента Іриною Мудрою, екс-міністром енергетики Германом Галущенком, народними депутатами Максимом Микитасем та Вадимом Столаром, а також використанням державного банку для легалізації коштів.
Розслідування BІHUS Info, яке ґрунтується на повному тексті підозри Ірині Мудрій, висвітлює цілісну картину скандалу, що виходить за межі окремих заяв і судових засідань. Матеріали слідства деталізують два основні епізоди: рейдерство та спробу "врятувати" Германа Галущенка. Однак, ці епізоди виявляються тісно пов'язаними, а історія зі збором застави та перевезенням готівки в коробках, схоже, є наслідком, а не першопричиною подій. Формування команди, готової виконати поставлене завдання, свідчить про існування злагодженої злочинної організації.
Дійові особи та їхні ролі у злочинній схемі
У цій історії ключовими фігурантами є Ірина Мудра, колишня топпосадовиця Офісу президента, яка мала значний вплив у Міністерстві юстиції; Максим Микитась, колишній народний депутат, що контролював будівельну імперію "Укрбуд" і має низку кримінальних проваджень, зокрема за квартири для Нацгвардії, викрадення людини, спробу підкупу та розкрадання коштів; а також Вадим Столар, народний депутат від забороненої ОПЗЖ, відомий як один з найбагатших парламентарів та колишній бізнес-партнер оточення Віктора Медведчука. Столар, за даними слідства, виступав фінансовим компаньйоном, забезпечуючи реалізацію "геніальних ідей" Микитася за допомогою грошей, тоді як Мудра залучалася для забезпечення адмінресурсу.
Особливу увагу слідство приділяє ще одному учаснику – службовій особі Офісу президента, яку співрозмовники називають Кирилом Олексійовичем. Він з'являється на фінальному етапі, коли йдеться про "порятунок рядового Галущенка". Ця команда, схоже, сформувалася заздалегідь, маючи на меті повернення активів Микитасю, який, попри підозри та перебування у СІЗО, прагнув повернутися у велику гру. Його бізнес-стратегія полягала в отриманні доступу до реєстрів, налагодженні контактів у Мін'юсті та використанні адмінресурсу й хабарів. Прикметно, що члени злочинної організації набиралися не в кримінальних середовищах, а безпосередньо в коридорах влади.
Механізми рейдерства та легалізації коштів
Схема заволодіння активами, зокрема консорціумом "Укргідроенергобуд", передбачала використання хакерів для доступу до державних реєстрів та підробки документів. Профільна комісія Мін'юсту, за даними слідства, штучно затягувала розгляд скарг від законних власників та реєстраторів. Ірина Мудра, використовуючи свій авторитет та зв'язки, мала забезпечити позитивне вирішення питань у Мін'юсті та судах. Паралельно, для нівелювання ризиків, використовувалися правоохоронні органи та судова система. Віктор Дубовик, генеральний директор директорату правових питань ОП, мав залучати власні зв'язки для організації кримінальних проваджень та накладення арештів на корпоративні права.
Слідство вказує на тиск на посадових осіб Мін'юсту, зокрема на Олену Ференс, заступницю міністра юстиції, яка координувала роботу офісу протидії рейдерству. За даними підозри, Микитась та Мудра погрожували їй звільненням або розголошенням компрометуючої інформації. Також розглядалася можливість усунення очільника офісу протидії рейдерству Ігоря Поночовного, який відмовлявся виконувати незаконні вказівки. Попри це, схема заволодіння активами, зокрема компанією "Метробуд", була успішно реалізована, а права переписані на підставних осіб, зокрема водія Микитася.
Другий значний епізод стосується спроби легалізувати кошти для сплати застави за Германа Галущенка. За даними слідства, Тімур Міндіч, колишній бізнес-партнер президента, звернувся до службової особи Офісу президента з проханням допомогти у звільненні Галущенка. Ця службова особа, ймовірно Кирило Олексійович, який має вплив та контроль над процесом, погодилася допомогти. Для легалізації готівки планувалося залучити підконтрольні юридичні особи та банківські рахунки. Зокрема, відбулися зустрічі з керівництвом АТ "Сенс Банк", які погодилися сприяти у відключенні системи фільтрації платежів.
Готівкові кошти, ймовірно від Міндіча, мали бути переміщені до офісних приміщень ПАТ "Метробуд" та збережені. Загалом, було доставлено 50 мільйонів гривень, а ще 20 мільйонів – на квартиру, де проживав Максим Микитась. Наявність зручно розташованих офісів та квартири, що належали фігурантам, свідчить про детально сплановану операцію. За версією слідства, ці кошти були внесені як застава за Галущенка, що дозволило йому вийти з СІЗО.
Системна проблема та прогнози на майбутнє
Ці епізоди, хоч і здаються окремими, насправді формують тривожну картину корупційних явищ в Україні. Питання, які раніше стосувалися дій правоохоронних органів, тепер спрямовані на Офіс президента, який, за даними слідства, стає осередком злочинних організацій. Масштаби корупції, участь депутатів у сумнівних схемах та кришування кримінальних оборудок Генеральною прокуратурою створюють атмосферу безкарності. При цьому, часта зміна посадовців у владних структурах не вирішує проблеми, оскільки корінь зла криється в самій системі монобільшості та монополістичного управління.