Журналіст Юрій Ніколов висловив скептицизм щодо призначення Антона Ковальського виконувачем обов'язків генерального прокурора України, зазначивши, що вважає цю кандидатуру «невиправною». Початкові побоювання викликало те, що дружина Ковальського, як і дружини попередніх посадовців, є фізичною особою-підприємицею (ФОП) і через її діяльність щорічно проходять близько 5 мільйонів гривень. Це може слугувати формальним поясненням наявності у сім'ї дороговартісних речей.
Однак, за словами Ніколова, вік подружжя (близько 42 років) та тривалість їхнього спільного життя, наявність дитини та зовнішній вигляд дружини, яка виглядає «нормальною людиною», відрізняють їх від «модного столичного тренду». Автор зазначає, що це єдиний позитивний аспект, зважаючи на нинішню ситуацію.
Команда нового очільника прокуратури
До призначення на посаду в.о. генпрокурора, Антон Ковальський очолював Хмельницьку обласну прокуратуру. Юрій Ніколов згадує викриття там угруповання «інвалідів» кілька років тому, без відповідних кадрових наслідків. Журналіст наголошує на наявності «прекрасної команди» в Хмельницькій прокуратурі, яка, за його словами, має «клеймо».
Одним із представників цієї команди є Кутерга, який був вигнаний з Бюро економічної безпеки (БЕБ). За час роботи в БЕБ він разом із дружиною оформив на себе майно вартістю третину мільйона доларів за один рік, не враховуючи майна, зареєстрованого на тещу. Ніколов зазначає, що після приходу до БЕБ нового керівника Цевінського з НАБУ, Кутерга «від гріха подалі» перебрався до Хмельницького.
Інший прокурор з Хмельницької обласної прокуратури, за інформацією автора, публікував відверті фотографії (нюдси для OnlyFans) в службовому кабінеті. Ці приклади, на думку Ніколова, ілюструють «типовий зріз прокурорської спільноти».
Призначення без конкурсів
Журналіст вважає, що президент Володимир Зеленський призначив на посаду генпрокурора «просто найменш зашквареного з тих, хто був під рукою». При цьому, за словами Ніколова, обійшлися без будь-яких конкурсів та залучення міжнародних експертів. Це пояснюється небажанням «ламати скрєпи» та приймати складні закони, що, на його думку, «неначасі».
Контекст та аналіз
Ситуація з призначенням нового очільника Генеральної прокуратури підкреслює триваючі проблеми з кадровою політикою в органах влади України, зокрема щодо прозорості конкурсних процедур та рівня доброчесності призначуваних осіб. Хоча особисті характеристики Антона Ковальського можуть не викликати одразу негативу, його оточення та команда, як зазначає Юрій Ніколов, містять осіб з сумнівною репутацією та історією. Це викликає занепокоєння щодо ефективності роботи прокуратури та її здатності протистояти корупції та зловживанням.
Відсутність прозорих конкурсів та залучення зовнішніх експертів, на яких наголошує автор, може свідчити про небажання проводити глибинні реформи, які могли б вимагати змін у сформованих системах влади. Такий підхід може ускладнити процес євроінтеграції України та формування довіри до правоохоронних органів як всередині країни, так і з боку міжнародних партнерів.