Офіційний Сеул опинився у центрі скандалу через звинувачення у таємному постачанні палива російській армії. Попри заяви про підтримку міжнародних санкцій та зусиль з припинення війни, південнокорейські компанії, за даними журналістів, продовжують постачати дизельне паливо, яке використовується в агресивній війні Росії проти України. Це викликає обурення та занепокоєння щодо втрати інстинкту самозбереження з боку Південної Кореї, яка межує з Північною Кореєю, що активно співпрацює з Москвою.
Ситуація ускладнюється тим, що Північна Корея, попри санкції, отримує від Росії значну військову допомогу, зокрема FPV-технології та тактичні навички для своєї армії. Водночас, українські удари по російському тилу спрямовані на виведення з ладу паливної інфраструктури ворога. Однак, південнокорейські нафтотрейдери, схоже, латають ці "паливні діри", надаючи Кремлю можливість продовжувати військові дії. У серпні кожен третій літр дизельного палива, що надійшов до Росії, був з південнокорейських терміналів, тоді як офіційний Сеул реагує панікою на будь-які заклики до рішучих дій, побоюючись зіпсувати кулуарні відносини з Москвою.
Геополітичне самогубство через нафтову голку
Історично Південна Корея забезпечувала свою безпеку завдяки жорстким міжнародним санкціям проти Північної Кореї. Однак, для отримання снарядного потенціалу, Росія почала балансувати безпекою всієї Азії. Сьогодні Північна Корея отримує від Москви реальний бойовий досвід, що набувають тисячі її солдатів, які воюють в Україні. Ці солдати, після повернення, отримають досвід реальної війни, який можуть використати проти Південної Кореї. Крім того, Росія ділиться з КНДР технологіями, зокрема системами наведення для балістичних ракет, компонентами для супутників та напрацюваннями щодо ударів дронами, випробовуючи їх по українських містах.
Тіньові схеми постачання палива
Незважаючи на те, що офіційна торгівля пальним з Росією не порушує корейських законів, багато південнокорейських суден, що постачають паливо, перебувають під санкціями ЄС та Великої Британії. Вони використовують фіктивні рейси до Японії чи Сінгапуру, щоб приховати кінцевий пункт призначення – Росію. Навіть прямі перекачки палива з борту на борт біля узбережжя Південної Кореї свідчать про цинічне ігнорування міжнародних норм. Це пальне потрапляє до локомотивів, які тягнуть снаряди КНДР в Україну, та до танків, що руйнують українські міста.
- Ключові поставки: За липень і серпень 2023 року з портів Південної Кореї на Далекий Схід Росії пішло понад 176 000 тонн пального. Сім танкерів здійснили щонайменше 14 рейсів до Владивостока та інших російських терміналів.
- Частка поставок: У серпні Росія морем отримала рекордні 368 000 тонн нафтопродуктів, з яких майже третину забезпечила Південна Корея.
- Санкційні судна: Три з семи танкерів, залучених до поставок, перебувають під прямими санкціями Британії та ЄС як судна кремлівського тіньового флоту.
Наслідки для безпеки та моральний вибір
На тлі цих подій, південнокорейське МЗС уникає прямих відповідей щодо поставок палива. Країна заявляє про підтримку зусиль із завершення війни та розширення експортного контролю, але торгівля пальним, схоже, не вважається порушенням. Така позиція викликає запитання: чи готова Південна Корея продавати власну безпеку заради потенційного повернення на російський ринок? Опитування показують, що майже 80% південнокорейського бізнесу прагне повернутися до Росії після війни. Однак, політики, які заплющують очі на співпрацю з агресором, ризикують поставити свою країну під удар.
«Кожен літр солярки, залитий в танкери в портах Ульсана чи Йосу, прилетить бумерангом на голову жителя Сеула. Він повернеться з системами наведення ракет, розвідувальними супутниками і обстріляними спецпризначенцями КНДР, які стоятимуть вздовж кордону.»
Ситуація з полоненими північнокорейськими солдатами, яких Україна передала Південній Кореї, також загострила відносини. Сеул висловив невдоволення через публічність переговорів, звинувативши Київ у порушенні конфіденційності. Це розцінюється як страх перед реакцією Москви та небажання загострювати відносини. Однак, саме цей страх може призвести до того, що Південна Корея опиниться перед необхідністю зупиняти південнокорейські танки на власних вулицях, якщо не припинить постачати паливо в Росію.