За останні роки Україна стала свідком низки гучних скандалів, пов'язаних із правоохоронною системою. З часом втрачається зв'язок між причинами та наслідками, що призводить до відчуття безпорадності та розчарування. Аналіз подій з 2022 року, а особливо за 2025-2026 роки, свідчить про глибоку деградацію правоохоронних органів. Ця деградація проявляється у тиску на бізнес та ЗМІ, прикриванні незаконного стеження, вимаганні хабарів, а також у системній безкарності та ієрархії, що сягає найвищих ешелонів влади.
За словами авторів розслідування, ситуація з правоохоронною системою наближається до колапсу, спричиненого не одномоментними подіями, а тривалим процесом. Цей процес має як конкретні причини, так і наслідки. Серед причин – взаємна відповідальність, ієрархічна структура, що часто веде до Банкової, та безкарність. Наслідками ж є тиск на бізнес, медіа, прикриття незаконного стеження та вимагання. Для розуміння причин та пошуку шляхів виходу з кризи, аналізується хронологія подій, що призвели до такого стану.
Справи останніх років: від Києва до Австрії
2025 рік розпочався з операції НАБУ «Ісап» щодо розкрадання київської землі. Бізнесмен Денис Комарницький, якого НАБУ оголосило у розшук, втік з України за допомогою співробітників СБУ та Національної поліції. Його вивезення супроводжувалося автомобілем з позначкою «200», що зазвичай використовується для транспортування загиблих військових. СБУ заявила, що ці співробітники були звільнені напередодні, а поліцейські отримали підозри. Однак, сумніви щодо покарання лише «стрілочників» залишаються, особливо враховуючи можливий зв'язок Комарницького з Офісом Президента.
Історія з Комарницьким задала тон всьому 2025 року, коли правоохоронні органи все частіше діяли на користь «друзів та партнерів» Президента. В цей же період спостерігається ситуація, коли талановиті фахівці не можуть знайти застосування своїм силам та знанням, шукаючи роботу зі змістом. Для вирішення цієї проблеми організовується «Sector for Change», де шукають кандидатів для прогресивних бізнесів, команд реформ, громадських організацій та медіа. Захід, що відбувся 8 листопада, зібрав 50 роботодавців, включно з НАБУ, НАЗК та БЕБ.
13 червня 2025 року НАБУ та САП викрили корупційну схему у будівництві, до якої був причетний чинний віце-прем'єр-міністр Олексій Чернишов. За версією слідства, він міг отримати хабар у вигляді багатомільйонної знижки на квартири від забудовника в обмін на незаконне виділення земельної ділянки. Чернишов став ключовою фігурою в операції «Мідас» та скандальному будівництві кооперативу «Династія».
На тлі тиску на антикорупційні органи, відбулися кадрові зміни в Генеральній прокуратурі. Після понад півроку без Генпрокурора, на цю посаду був призначений Руслан Кравченко. Зазначається, що його призначення відбулося терміново, коли НАБУ наблизилося до Чернишова. Кравченко, який раніше працював у прокуратурі та намагався стати директором НАБУ, мав неоднозначну репутацію. Зокрема, він причетний до сумнівних контрактів на реконструкцію Київщини, пов'язаних із його радником. Згодом Кравченко очолив податкову службу, а потім став Генпрокурором, що, на думку авторів, було зроблено для протидії НАБУ та САП.
21 липня 2025 року СБУ та ГПУ оголосили про викриття народного депутата, який працював на РФ та мав значний вплив на діяльність НАБУ. Цього ж дня СБУ провела перевірку в САП щодо дотримання законодавства про державну таємницю, отримавши доступ до інформації про всі операції НАБУ та САП. Одночасно ДБР повідомило про підозри трьом співробітникам НАБУ у скоєнні ДТП. Цей скоординований тиск на антикорупційні органи, за версією слідства, був спланованим кроком з метою їх нейтралізації.
Вже наступного дня, 22 липня, Верховна Рада ухвалила законопроект, що обмежував повноваження НАБУ та САП. Однак, цей план провалився через протести та подальший відкат змін. Роль СБУ в цій атаці на антикорупційні органи виявилася значною. Для приписування зв'язків з ворогом НАБУ, СБУ оголосило про викриття нардепа від ОПЗЖ Федора Христенка у державній зраді. За версією слідства, він діяв як ключовий агент ФСБ та мав вплив на НАБУ через начальника міжрегіонального управління Бюро Руслана Магомедрасулова.
Христенка, який перебував в ОАЕ, намагалися примусити до свідчень проти детективів НАБУ. Згодом його передали СБУ без офіційної екстрадиції, що, ймовірно, стало можливим завдяки втручанню вищих посадових осіб, включно з Рустемом Умєровим та Олександром Покладом. Паралельно з цим, СБУ поширювала версію про торгівлю детектива Магомедрасулова промисловим коноплями з РФ. Попри плутанину з країною-адресатом (Дагестан чи Узбекистан), детектив провів кілька місяців у СІЗО, будучи звільненим лише наприкінці 2025 року.
Генпрокурор Кравченко розпочав кадрові зміни, призначивши на керівні посади осіб із сумнівним минулим. Так, начальником Вінницької прокуратури став Олег Ткаленко, чиї родичі володіють майном на мільйони доларів. Керівником Закарпатської прокуратури призначили Мирослава Пацкана, дружина якого демонструвала дорогі годинники, що не були задекларовані. До Одеської області головним прокурором став Андрій Сватко, який мав значні активи за кордоном. Ці призначення, на думку авторів, мали наслідки для країни влітку 2026 року.
На початку 2026 року відбулася низка скандалів у Національній поліції, що продемонстрували глибину кризи. Зокрема, у січні на Черкащині четверо поліцейських та ветеран Сергій Русинов загинули під час обшуку. Голова Черкаської поліції Олег Гудима, під тиском протестів, подав у відставку, але згодом «матеріалізувався» на посаді заступника керівника одного з Департаментів Нацполіції. Аналогічна ситуація склалася з Арайком Кочкадамяном, заступником голови Київської поліції, який після трагедії в Голосіївському районі (де загинуло семеро людей) отримав підвищення. Обох, Гудиму та Кочкадамяна, пов'язують із чинним міністром МВС Іваном Вигівським.
У липні 2026 року ДБР знову опинилося в центрі уваги. Суд заборонив публікацію розслідування щодо нерухомості брата директора ДБР Олександра Сукачова. Печерський районний суд задовольнив клопотання про блокування матеріалів журналістів, хоча згодом вони все ж були опубліковані. Виявилося, що активи брата Сукачова походять від забудовника, діяльність якого розслідувало саме ДБР, але справу було закрито. Після журналістських запитів її поновили. Також ДБР проігнорувало численні звернення щодо побиття та катувань у полку «Скеля», де за півроку загинуло понад 20 бійців. За шість із восьми випадків ДБР не відкрило провадження, посилаючись на відсутність достатніх підстав.
На тлі цих подій, у вересні 2026 року сталася перестрілка між співробітниками ГУР та СБУ у Києві. За версією ГУР, інциденту передувало викрадення їхнього бійця співробітниками СБУ. За версією СБУ, цей боєць готував замах на одного з лідерів російського опозиційного руху за дорученням ФСБ. Цей інцидент став не першим, де фігурували ГУР та СБУ; наприкінці червня було скоєно замах на бізнесмена Вадима Єрмолаєва в Монако, де, за повідомленнями, фігурував колишній співробітник СБУ.
У вересні 2026 року НАБУ та САП оголосили про викриття заступника начальника одного з департаментів ГПУ Сергія Кропиви в межах операції «Карфаген». За версією слідства, він та його спільники організували шахрайські кол-центри та брали хабарі за невтручання у їхню діяльність. Також Кропиву підозрюють у відмиванні грошей, частина яких, ймовірно, була вкладена в апартаменти в Буковелі. Розслідування виявило близькість Кропиви до тодішнього Генпрокурора Кравченка, який, за даними слідства, довіряв йому організацію ремонту у своєму будинку та отримання візи до США для дружини. Це призвело до арешту Кропиви та відставки Кравченка.
Кравченко, після відставки, опублікував у Telegram повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, нібито через ухилення від покарання у старій справі про підкуп виборців та вимагання хабара за передачу землі у 2014 році. Однак, ці справи вже розглядалися раніше, і Кривонос пройшов конкурс на посаду директора НАБУ. Генпрокуратура офіційно спростувала інформацію про вручення підозри, назвавши заяви Кравченка «позбавленими правового значення». Сам Кравченко виїхав з України, посилаючись на відрядження до ПАРЄ, але опинився у Відні, що свідчить про його втечу.
Висновки: Катаклізм, безкарність та необхідність змін
Перший висновок: правоохоронна система України перебуває на межі катастрофи. Ті, хто мали б розслідувати втечі чиновників і злочини проти військових, зайняті виконанням завдань з Банкової. Ті, хто мав би викривати фінансові злочини, самі контролюють фінансові потоки. А ті, хто мав би стежити за законністю, прикривають кол-центри. Якщо нічого не зміниться, ситуація лише погіршуватиметься, що призведе до зростання кількості насильства та перерозподілу ресурсів.
Другий висновок: безкарність вбиває. Непокарання правоохоронців за помилки створює сигнал про те, що «своїх не здають». Це призводить до кругової поруки та готовності виконувати будь-які забаганки. Третій висновок: незважаючи на можливі недоліки конкурсних комісій, той факт, що силовий апарат зміг викопати лише кілька старих справ проти керівництва НАБУ, свідчить про ефективність конкурсних процедур. Автори закликають Президента згадати про свої обіцянки щодо реформи ДБР та припинити призначення лояльних осіб на ключові посади.