Зміна світового порядку: як Сі Цзіньпін переграв Трампа на саміті в Пекіні

Принцип «перевернутої піраміди» унаочнює дипломатичний тиск, під яким опинився американський президент: США підійшли до цього саміту з вкрай слабкими картами — виснажливою війною на Близькому Сході, внутрішньою інфляцією та падінням рейтингів чинної адміністрації. Пекін чітко скористався цією вразливістю, виставивши безкомпромісні умови щодо Тайваню та продемонструвавши, що ера одноосібного лідерства Америки добігає кінця.

Дипломатичні жести: Пекін задає тон з аеропорту

Трансформація відносин стала помітною вже під час приземлення літака Air Force One в аеропорту Пекіна. Китайська сторона організувала максимально пафосне зовнішнє привітання: червона доріжка, почесний караул, військовий оркестр та сотні школярів з прапорами. Проте за цим фасадом ховався чіткий дипломатичний сигнал. На відміну від 2017 року, коли Сі Цзіньпін особисто зустрічав Трампа і проводив йому приватну екскурсію Забороненим містом, цього разу лідера США біля трапа перестріла церемоніальна постать — віцепрезидент Хань Чжен. Сам Сі лишився у резиденції, змусивши Трампа чекати на перемовини до наступного дня.

Читайте також: Економічний глухий кут РФ: чому Путін знову летить до Китаю і повернеться ні з чим

Навіть екстрене включення до складу американської делегації генерального директора Nvidia Дженсона Хуана під час дозаправки на Алясці виглядало як вимушений крок. Пекін заздалегідь заблокував купівлю нових чіпів H200 від Nvidia на своєму ринку, і Хуан летів до Китаю фактично рятувати потенційні контракти на суму 50 мільярдів доларів, що дало Сі Цзіньпіну додатковий важіль впливу.

Тайванський ультиматум та ухильна позиція Вашингтона

Головною та безкомпромісною темою на закритій частині перемовин для Пекіна став Тайвань. Сі Цзіньпін розпочав зустріч із натяку на «пастку Фукідіда», позиціонуючи Китай як нову силу, що піднімається, а США — як державу, що занепадає. Очільник КНР прямо заявив, що незалежність Тайваню і мир у протоці є непримиренними як вогонь і вода, а американська сторона має проявляти «крайню обережність».

Реакція Дональда Трампа виявилася неочікувано слабкою та ухильною для його звичного імпульсивного стилю:

• Відмова від коментарів: Трамп вислухав ультиматум Сі, але під час перемовин умисно промовчав, щоб не загострювати відносини.
• Зміна риторики щодо незалежності: У подальшому інтерв'ю Fox News Трамп відкрито заявив, що не хоче, аби Тайвань оголошував незалежність, і додав, що США не збираються долати 9500 миль задля участі у війні.
• Блокування зброї: Наразі Трамп призупинив підписання та виконання вже погоджених Конгресом пакетів військової допомоги Тайваню на загальну суму понад 25 мільярдів доларів (включаючи системи HIMARS, ракети ATACMS та ППО).

Така позиція фактично є серйозною тактичною поступкою комуністичному Китаю, який системно готується до встановлення контролю над островом — головним світовим виробником мікросхем (де одна компанія TSMC контролює 70% глобального ринку напівпровідників).

Іранська пастка: чому у Трампа зв'язані руки

Причиною такої поступливості США став масштабний стратегічний тупик на Близькому Сході. Війна проти Ірану, яка розпочалася з ліквідації аятоли Алі Хаменеї, повністю вибилася з графіка Білого дому. Замість швидкої перемоги Вашингтон отримав затяжний конфлікт. За даними розвідки, Іран зберіг 70% своїх пускових установок та ракет і заблокував Ормузьку протоку, через яку йде 25% світового експорту нафти.

Прямі витрати Пентагону на цю операцію вже сягнули 29 мільярдів доларів. За 7 тижнів боїв США використали понад 850 ракет Tomahawk, 1000 ракет JASSM та близько половини всього свого довоєнного запасу ракет до систем Patriot та 53% запасу THAAD. Швидко поповнити склади неможливо, оскільки для виробництва цих ракет необхідні важкі рідкоземельні магніти, 74% експорту яких контролює та очищує саме Китай.

Блокада проток спричинила стрибок цін на бензин всередині США до 4,48 долара за галон, що обвалило загальний рейтинг схвалення Трампа нижче 40% напередодні важливих проміжних виборів до Сенату. Крім того, європейські союзники по НАТО (Велика Британія, Німеччина, Франція) відмовилися брати участь у цій війні, залишивши США наодинці.

Китай натомість підготувався до кризи ідеально: заздалегідь накопичив найбільший у світі стратегічний резерв нафти в 1,4 мільярда барелів (чого вистачить на 2–4 роки автономії) та демонстративно скоротив імпорт, стабілізувавши світові ціни. У підсумку, Сі Цзіньпін отримав у свої руки всі фінансові та сировинні важелі впливу на американські вибори, змусивши Трампа грати за китайськими правилами. Попри сильний фундаментальний технологічний та економічний базис США, несистемність та далекоглядні прорахунки їхнього лідера призвели до дипломатичної поразки у Пекіні.

Читайте також: Як київський X-Park виживає під час війни: обрубані крила авіації, прильоти та реабілітація ветеранів на пузі