Історія ПАК ДА розпочалася на початку 2000-х років, коли російське військове керівництво усвідомило необхідність заміни застарілого парку стратегічних бомбардувальників, основу якого складали Ту-95МС та Ту-160, створені ще за радянських часів. Світовий досвід, зокрема поява американського B-2 Spirit, продемонстрував важливість технологій малопомітності та збільшення дальності польоту, що й позначилося на формуванні концепції майбутнього російського літака. Початкові ідеї варіювалися від розвитку концепції надзвукового Ту-160 до створення машини за схемою "літаюче крило", подібною до американських аналогів. З часом, під впливом світових тенденцій, вибір схилився саме до останнього варіанту, що передбачає значне зменшення радіолокаційної помітності.
Еволюція концепції: від надзвуку до "літаючого крила"
На початковому етапі розробки проєкту ПАК ДА існували різні бачення майбутнього стратегічного бомбардувальника. Деякі фахівці пропонували розвивати концепцію Ту-160, створюючи ще швидший надзвуковий ракетоносець. Інші ж наполягали на копіюванні американського підходу, роблячи ставку на малопомітність, дальність польоту та новітні електронні системи. Однак, досвід застосування американського B-2 Spirit та розвиток крилатих ракет великої дальності змінив пріоритети. Швидкість втратила колишнє значення, натомість критично важливими стали дальність, економічність, тривалість патрулювання та здатність уникати виявлення радарами. У 2007 році російські військові передали компанії "Туполєв" тактико-технічні вимоги, які остаточно визначили курс на створення літака за схемою "літаюче крило".
Читайте також: Російський винищувач Су-75 Checkmate: від гучної презентації до нездійснених обіцянок
Схема "літаюче крило" передбачає відсутність класичного фюзеляжу, де вся конструкція є єдиною аеродинамічною поверхнею, що плавно переходить у крила. Такий підхід дозволяє мінімізувати кількість вертикальних поверхонь, виступаючих елементів та гострих кутів, що значно зменшує радіолокаційну відбивну здатність. Саме за цією концепцією створювалися американські B-2 Spirit та новий B-21 Raider. До середини 2010-х років ескізний проєкт ПАК ДА був сформований, набувши рис, які сьогодні спостерігаються на рендерах. Проєкт передбачав дальність польоту понад 10 000 км, бойове навантаження у десятки тонн, внутрішні відсіки для ракет, потенційне використання гіперзвукової зброї, а також передові системи радіоелектронної боротьби, навігації та автоматизації польоту.
Виклики реалізації: від креслень до металу
Перехід від концептуальних розробок до створення реального літака виявився найскладнішим етапом для проєкту ПАК ДА. Створення стратегічного бомбардувальника є надзвичайно дорогим та складним завданням, що вимагає розробки нових матеріалів, покриттів для зниження помітності, електроніки, систем зв'язку та програмного забезпечення. У випадку ПАК ДА ці завдання мали бути об'єднані в одній машині. Серйозною проблемою стали й двигуни: замість розробки абсолютно нового агрегату, було вирішено використати модернізовані двигуни НК-32, які встановлюються на Ту-160М. Хоча є певні підтвердження прогресу у цій сфері, зокрема випробування вузлів та створення дослідних зразків, повний комплекс робіт над силовими установками, що відповідають новим вимогам, залишається викликом.
Не менш критичною виявилася виробнича база. Головним підприємством для серійного виробництва ПАК ДА визначено Казанський авіаційний завод імені Горбунова, який має досвід роботи зі стратегічною авіацією. Однак, завод також отримав завдання відновити серійне виробництво модернізованих Ту-160М. Необхідність одночасно реалізовувати дві надскладні програми – модернізацію існуючого типу літака та створення абсолютно нового – створює колосальне навантаження на підприємство. Це призвело до перших перенесень термінів, зміщення дат першого польоту та зменшення обсягу реальної інформації про стан проєкту.
Повномасштабна війна Росії проти України суттєво ускладнила ситуацію. З одного боку, триває риторика про важливість стратегічної авіації, з іншого – війна вимагає величезних ресурсів, спрямованих на виробництво вже існуючих озброєнь, ремонт техніки та забезпечення поточних потреб армії. Крім того, міжнародні санкції створюють серйозні перешкоди для доступу до високотехнологічних компонентів, електроніки, радарів та обчислювальних систем, які є серцем сучасних бойових літаків. Це ставить під загрозу всю програму розробки ПАК ДА. Сьогодні, попри окремі повідомлення про виготовлення елементів конструкції чи роботи над вузлами, реальний прогрес проєкту залишається невизначеним. Головним доказом існування будь-якого літака є його перший політ, якого для ПАК ДА досі немає, що робить його поки що концепцією на папері, а не реальним бойовим літаком.
Читайте також: Українська "Богдана" вироблятиметься в Польщі: стратегічний хід чи втрата контролю?