Іван Айвазовський, видатний мариніст, чий життєвий шлях був тісно пов'язаний з Україною, міг мати власне бачення подій 1812 року. Його походження з Галичини та тісні зв'язки з українським культурним середовищем, зокрема з Тарасом Шевченком, дозволяють припустити, що його творчість не завжди відповідала імперським наративам. Картина «Пожежа Москви» може бути не просто зображенням історичної події, а вираженням критичного ставлення до російського імперіалізму.
Історичний контекст та символізм картини
Пожежа Москви 1812 року, яку часто пов'язують з військами Наполеона, насправді могла бути організована російським генерал-губернатором Федором Ростопчиним. Ця катастрофа призвела до знищення значної частини міської забудови, включаючи церкви, бібліотеки та театри. Згідно з історичними даними, з 9 000 житлових будинків було знищено 6 500, а 122 з 329 храмів зазнали руйнування. Така тактика, спрямована на знищення власного культурного спадку, порівнюється з безвідповідальними діями, що нагадують «мавпу з гранатою», особливо в контексті сучасних подій.
Читайте також: Трамп: Іранська угода – це мир, а не війна, Ормузська протока буде відкритою
Сам Айвазовський, уродженець Феодосії вірменського походження, тісно пов'язаний з Україною, міг асоціювати себе з українською нацією, яка також перебувала під впливом імперських амбіцій. Його зв'язки з українською мовою, Тарасом Шевченком та іншими діячами української культури підкреслюють його прихильність до українського. Незважаючи на статус в імперії, Айвазовський, ймовірно, зберігав критичний погляд на Росію, що могло знайти відображення в його творах.
Розслідування автентичності та приховування картини
Пошуки картини «Пожежа Москви» в офіційних джерелах, зокрема у Вікіпедії, виявилися складними. Російські ресурси рідко коментують або поширюють цю роботу. Однак, дослідження, проведене через іноземних друзів, які переглядали російські сайти та соцмережі, принесли перші результати. Знайдено згадки з російських музеїв, які визнають роботу Айвазовського 1851 року. Хоча якість зображень недостатня для повного аналізу підпису, візуальна схожість з підписами художника тих років є підставою вважати її його твором, що має синьо-жовті кольори.
Подальший пошук у PDF-документах привів до статті «Историческая достоверность изображении великого московского пожара», де картина Айвазовського описана як «крупне, хоча й маловідоме полотно, написане у 1851 році і прихована нині у фондах музеїв Московського Кремля». Вказано, що це був дар Миколі I на 25-річчя коронації, і публіці вона демонструвалася лише один раз. Це свідчить про свідоме намагання приховати твір від широкої аудиторії. Лише у 2016 році, на виставці до 200-річчя Айвазовського, картину було показано вдруге, хоча Міністерство культури України закликало бойкотувати її через експонування вкрадених з Криму творів.
Візуальний аналіз знайденого зображення картини підтверджує її синьо-жовту палітру, що може бути трактовано як символ української присутності. Хоча тоді це поєднання не асоціювалося з Україною напряму, воно було поширеним у давній українській геральдичній традиції, наприклад, на гербі Миргородського полку. Це викликає питання щодо можливого символізму, навмисно закладеного художником.
Цікаво, що існує також робота гравера Франческо Вендроміні, яка має схожу композицію, але відрізняється в деталях. При детальнішому розгляді можна помітити відмінності в об'єктах та кількості арок. Це ставить під сумнів, чия картина була першою – Айвазовського чи Вендроміні. Існує припущення, що російська сторона могла замінити пам'ять про роботу Айвазовського, підмінивши її роботою іншого автора, щоб приховати український контекст.
Символізм у пізніх роботах Айвазовського
Щодо причин, чому Айвазовський подарував картину «Пожежа Москви» Миколі I, однією з версій є його здатність відтворювати архітектуру з фотографічною точністю. Однак, вибір саме цього сюжету, а також порівняння з іншими роботами того ж 1851 року, викликають питання. Зокрема, одна з робіт має вигадану сосну та повалений березовий стовбур, що може символізувати «російську неміч». Натомість, панорама Москви на цій картині є розмитою та позбавленою деталей.
Інші роботи Айвазовського того ж періоду, наприклад, зображення Стамбула, демонструють його інтерес до архітектури імперії, яка була ворогом Росії. Це ставить під сумнів його лояльність до російської імперії. Також, зображення вітряка на березі моря, ймовірно, в Криму, з характерними українськими елементами (саманна хижка, солом'яна стріха), вказують на присутність українських маркерів у його творчості. Численні картини з чумацькими валками підтверджують його зв'язок з Україною.
У 1851 році Айвазовський створив низку робіт, що свідчать про його зв'язок з Україною та критичне ставлення до Росії. Серед них — картина з українськими маркерами в Криму, пейзаж Стамбула, дві роботи про Москву (одна з поваленим березовим стовбуром, інша – «Пожежа Москви»), а також морські пейзажі з російськими суднами, що зазнають лиха. Це ставить під сумнів його «любов до Росії», особливо якщо розглядати його творчість поза фільтрами імперського возвеличення.
Можливо, «Пожежа Москви» була подарована Миколі I як акт сарказму, що натякав на самознищення російської столиці. Синьо-жовта палітра могла бути додана для естетичної привабливості, а не мати прямий політичний підтекст, хоча асоціації з українською традицією не виключаються. Проте, навіть у такому випадку, картина є потужним символом, що нагадує про історичні події та спонукає до роздумів про майбутнє.
Читайте також: Авіакатастрофа Су-24М на Хмельниччині: Загибель досвідчених пілотів та тривале розслідування